На 98-му році життя помер архімандрит Кирил (Павлов)

Архімандрит Кирил (в миру Іван Дмитрович Павлов) народився 8 вересня 1919 року в селі Маковські Висілки в побожній селянській родині. З 12 років жив у невіруючого брата, під впливом середовища відійшов від релігії.

Після закінчення технікуму працював технологом на металургійному комбінаті. Вже після війни, прийнявши чернечий постриг, отець Кирил щорічно у пасхальний період відвідував рідне село та село Макове у 12 км від Михайлова, де поховані батьки, брат та сестри. У селі допоміг відновити дзвіницю та храм, який не закривався протягом усієї радянської історії.

Був призваний в Червону армію, служив на Далекому Сході. Учасник Великої Вітчизняної війни у званні лейтенанта, брав участь в обороні Сталінграда (командував взводом), в боях біля озера Балатон в Угорщині, закінчив війну в Австрії. Демобілізувався у 1946 році.

Під час війни Іван Павлов звернувся до віри. Він згадував, що, несучи вартову службу у зруйнованому Сталінграді в квітні 1943 року, серед руїн будинку знайшов Євангеліє.

«Став читати її і відчув щось таке рідне, миле для душі. Це було Євангеліє. Я знайшов для себе такий скарб, таке утішення! Я зібрав всі листочки разом – книга розбита була, і залишалося те Євангеліє зі мною весь час. До цього таке бентеження було: чому війна? Чому воюємо? Багато незрозумілого було, бо суцільний атеїзм був у країні, брехня, правди не дізнаєшся. Я йшов з Євангелієм і не боявся. Ніколи. Таке було натхнення! Просто Господь був поряд зі мною, і я нічого не боявся», – розповідав архімандрит Кирил.

Одразу після армії вступив до семінарії: «У 1946 році з Угорщини мене демобілізували. Приїхав до Москви, у Єлоховському соборі питаю: чи немає в нас якогось духовного закладу? "Є, – кажуть, – духовну семінарію відкрили в Новодівичому монастирі". Поїхав туди прямо у військовому обмундируванні. Пам'ятаю, проректор отець Сергій Савинських радо зустрів мене і дав програму випробувань». По закінченні Московської духовної семінарії вступив у Московську духовну академію, яку закінчив у 1954 році.

25 серпня 1954 року був пострижений у чернецтво в Троїце-Сергієвій лаврі. Спочатку був паламарем. У 1970 році став скарбником, а з 1965 року – духівником чернечої братії. Був зведений в сан архімандрита.

Призначений духівником Патріарха Алексія II, у зв'язку з цим переїхав у Передєлкіно (де розташована Патріарша резиденція), продовжуючи духовно опікувати ченців лаври. Нагороджений церковними орденами преподобного Сергія Радонезького і святого князя Володимира.

Автор численних проповідей і повчань. Наставник молодих ченців, які прийняли постриг у лаврі. Багато писав в епістолярному жанрі, щорічно архімандрит Кирил відправляв архієреям, священикам, мирянам, духовним чадам і навіть малознайомим людям до 5000 листів із привітаннями, настановами та повчаннями.

У середині 2000-х років переніс інсульт, який позбавив старця можливості рухатися і спілкуватися із зовнішнім світом.

Читайте також