Погляд церкви: Великий піст
Але для цього потрібно докласти певних зусиль та зробити ряд важливих кроків на шляху перетворення свого внутрішнього змісту.
По-перше, необхідно хоча б ненадовго відволіктися від метушні, яка нас цілком поглинає. З цією метою, зокрема, слід відкласти в сторону перегляд телевізійних програм і серіалів, багатогодинне перебування в Інтернеті або незліченні походи по магазинах у надії купити ще одну ексклюзивну деталь туалету. Вільний час було б дуже добре витратити на ретельний аналіз того, як ми живемо. В процесі вивчення себе, якщо, звичайно, це відбувається чесно і по совісті, обов'язково виявиться багато непривабливих фактів та моментів. Так, часто з'ясовується, що ми можемо, виявляється, нестримно брехати задля того, щоб здаватися краще та солідніше. Або надавати допомогу ближньому не з добрих спонукань, а заради задоволення нашого марнославства й бажання бути в центрі слави. Або, нарешті, будучи нібито хорошими людьми, від усього серця бажати зла та радіти бідам, які трапляються з тими, хто не поділяє нашого бачення навколишньої дійсності.
Враховуючи це, другим кроком має стати щире бажання щосили намагатися вступити в боротьбу з пристрастями, які гризуть нас зсередини. Так, якщо в нашому житті превалює брехня, потрібно спонукати себе не говорити неправду. Якщо серце з'їдає сріблолюбство, важливо змусити себе час від часу давати невелику милостиню нужденним. Якщо ж нас постійно накривають хвилі гніву, то необхідно вчитися мовчати та не вихлюпувати всякий раз свою лють назовні. Головне – з чогось розпочати. Адже секрет успішного вирішення будь-якого подібного завдання полягає у постійному тренуванні, а також поступовому збільшенні навантаження, що з часом дозволить кинути пристрасті повноцінний виклик.
При цьому варто визнати, що для багатьох зазначена боротьба може здатися мало не безглуздою. Це пояснюється тим, що після гріхопадіння Адама і Єви людська природа спотворилась. Їй стали властиві пристрасті. Як наслідок – боротися з ними, покладаючись лише на власні сили, людина вже не може. Це подібно до того, якби від води, що знаходиться у відрі і в яку постійно потрапляє бруд, почали б вимагати самостійно очиститись.
Проте не треба впадати у відчай. Для вирішення згаданої задачі потрібно зробити ще один значущий крок, а саме вдатися до Таїнств Церкви. В першу чергу – до Покаяння та Причастя. Саме ці Таїнства стануть тим «сорбентом», який зможе видалити з води нашої душі різні душевні нечистоти, що набігли туди за багато років. Свого часу про це чудово сказав святитель Кирил Александрійський: «Завдяки Причастю ми очищаємося від усякої душевної нечистоти та отримуємо готовність і ревність до добра: чесна кров Христа не тільки від тління нас позбавляє, але й від усякої нечистоти, прихованої всередині, і не залишає нас охолоджуватися в нерадінні, але робить нас більш гарячими в дусі».
Митрополит АНТОНІЙ, керуючий справами Української Православної Церкви
Читайте також
Торжество православ'я: чому за золотом риз часто ховається розчарування
Про те, чому неофіти 90-х пішли в тишу, як розпізнати «темного двійника» Церкви і де насправді шукати світло.
Свічковий огарок і чиста совість: історія пономаря Саші
Маленька спокуса у великому світі війни. Про те, як звичайний згорток використаних свічок став для юного вівтарника мірилом чесності та шляхом до перемоги над самим собою.
Жінка, яка перемогла гріх
Перше читання Покаянного канону завершується. І святий Андрій Критський розкриває образ героїні церковної історії, яку Бог спіймав на живця.
Репетиція вічності: Великий піст як вихід з диктатури шуму
Великий піст – це не просто дієта чи відмова від розваг. Це добровільний вхід у «коридор тиші», де людина знімає маски і зустрічається зі своїм справжнім «я».
Покаяння царя і червоний плащ Урії
Третя частина покаянного канону – це не урок моралі. Це анатомія і дзеркало зради.
Синдром дружини Лота: чому покаяння не терпить ностальгії
Христос промовив про неї три слова. Але саме вони – одне з найгостріших попереджень у всьому Євангелії.