Погляд церкви: Великий піст
Але для цього потрібно докласти певних зусиль та зробити ряд важливих кроків на шляху перетворення свого внутрішнього змісту.
По-перше, необхідно хоча б ненадовго відволіктися від метушні, яка нас цілком поглинає. З цією метою, зокрема, слід відкласти в сторону перегляд телевізійних програм і серіалів, багатогодинне перебування в Інтернеті або незліченні походи по магазинах у надії купити ще одну ексклюзивну деталь туалету. Вільний час було б дуже добре витратити на ретельний аналіз того, як ми живемо. В процесі вивчення себе, якщо, звичайно, це відбувається чесно і по совісті, обов'язково виявиться багато непривабливих фактів та моментів. Так, часто з'ясовується, що ми можемо, виявляється, нестримно брехати задля того, щоб здаватися краще та солідніше. Або надавати допомогу ближньому не з добрих спонукань, а заради задоволення нашого марнославства й бажання бути в центрі слави. Або, нарешті, будучи нібито хорошими людьми, від усього серця бажати зла та радіти бідам, які трапляються з тими, хто не поділяє нашого бачення навколишньої дійсності.
Враховуючи це, другим кроком має стати щире бажання щосили намагатися вступити в боротьбу з пристрастями, які гризуть нас зсередини. Так, якщо в нашому житті превалює брехня, потрібно спонукати себе не говорити неправду. Якщо серце з'їдає сріблолюбство, важливо змусити себе час від часу давати невелику милостиню нужденним. Якщо ж нас постійно накривають хвилі гніву, то необхідно вчитися мовчати та не вихлюпувати всякий раз свою лють назовні. Головне – з чогось розпочати. Адже секрет успішного вирішення будь-якого подібного завдання полягає у постійному тренуванні, а також поступовому збільшенні навантаження, що з часом дозволить кинути пристрасті повноцінний виклик.
При цьому варто визнати, що для багатьох зазначена боротьба може здатися мало не безглуздою. Це пояснюється тим, що після гріхопадіння Адама і Єви людська природа спотворилась. Їй стали властиві пристрасті. Як наслідок – боротися з ними, покладаючись лише на власні сили, людина вже не може. Це подібно до того, якби від води, що знаходиться у відрі і в яку постійно потрапляє бруд, почали б вимагати самостійно очиститись.
Проте не треба впадати у відчай. Для вирішення згаданої задачі потрібно зробити ще один значущий крок, а саме вдатися до Таїнств Церкви. В першу чергу – до Покаяння та Причастя. Саме ці Таїнства стануть тим «сорбентом», який зможе видалити з води нашої душі різні душевні нечистоти, що набігли туди за багато років. Свого часу про це чудово сказав святитель Кирил Александрійський: «Завдяки Причастю ми очищаємося від усякої душевної нечистоти та отримуємо готовність і ревність до добра: чесна кров Христа не тільки від тління нас позбавляє, але й від усякої нечистоти, прихованої всередині, і не залишає нас охолоджуватися в нерадінні, але робить нас більш гарячими в дусі».
Митрополит АНТОНІЙ, керуючий справами Української Православної Церкви
Читайте також
Новий рік на кладовищі: картина-пророцтво про наше життя
Замість олів'є – холод могильних плит. Історія однієї картини 1984 року, яка стала моторошним дзеркалом нашої реальності та іконою сьогодення.
Не відкладайте життя на «після війни»: прощальний урок старця Паїсія
Ми запитуємо, коли настане мир, а він вчить не втрачати «сьогодні». Утішний діалог для тих, хто втомився чекати, боятися і жити чернетками.
Найсумніша притча: трагедія нерозділеної любові Бога
Бог накрив стіл і чекає на нас, а ми зайняті волами та землею. Чому ця євангельська історія – про кожного з нас і про те, як пекло починається з фрази «мені ніколи»?
Бог у підгузках: чому Всевишній став немовлям
Чому нам простіше вірити в «космічну енергію», ніж у Бога, Якому потрібно змінювати пелюшки, і навіщо Всемогутній вирішив стати безпорадним.
Божественна математика від старця Паїсія: Як нулі можуть стати мільйонами
Зимова зустріч у келії Панагуда. Чому ми рахуємо свої гріхи та успіхи за законами людської бухгалтерії, а Бог – за законами любові, де 2+2 не завжди дорівнює 4.
Ікона «Несподівана радість»: Чому Богородиця іноді руйнує наш комфорт?
Яка страшна історія прихована за затишною назвою ікони, про духовне «роздвоєння особистості» і чому Бог змушений діяти, як хірург.