Той, хто не вільний, може тільки мстити
Церковно-слов'янське «прости» має той же корінь, що й слово «простота». Не буде помилкою припустити, що первісне значення його можна було б передати так – «не ускладнюй, зроби своє життя простіше».
Дійсно, небажання прощати іншу людину є не тільки гріхом, але й серйозною психологічною проблемою. Раз ти не можеш пробачити, то ти не можеш відпустити. Є така притча. Один монах подорожував разом зі своїм учнем. І ось, на березі річки, вони зустріли дівчину, яка не вирішувалася, через бурхливість потоку, перейти на той бік. Чернець, не довго думаючи, обернув свої руки рясою (щоб не торкнутися жіночого тіла) і переніс її на інший берег. Вони пішли далі, але учень всю дорогу мовчки засуджував наставника. Увечері, перед тим як стати на молитву, учень обурено висловив своє невдоволення вчинком ченця: «Як ти смів, будучи ченцем, взяти жінку на руки?» На що вчитель відповів: «Я взяв її, переніс через річку і залишив на березі. А ти несеш її досі...»
Те ж саме можна сказати і про людину, яка не хоче пробачити іншу – вона несе свою образу і мучиться нею більше, ніж тією причиною, яка її породила.
Прощення – це не забуття. Сказати – «я тебе прощаю», не означає сказати «нічого не було», а означає: «давай не будемо згадувати про це і якось жити далі». Пробачити – означає не забути, а відпустити. Той, хто може пробачити, володіє більш сильним духом, ніж той, хто може тільки помститися. Прощення – творить, а помста – руйнує. Що саме? Мир. Без прощення мир неможливий в принципі. Без прощення можна говорити лише про перемир'я, яке передбачає продовження війни. Вибачати може тільки той, хто вільний. Той, хто не вільний, може тільки мстити.
Пробачити не може тварина. Не тільки тому, що вона не може образитись, але й тому, що їй незнайоме милосердя. Зрештою, якщо ми не прощаємо, ми перестаємо бути людьми, ускладнюємо собі життя та поступово перетворюємося на тварин.
Тому, давайте пробачимо один одному все, і постараємося жити як люди. Нам ще стільки треба зробити разом!
Читайте також
Свічковий огарок і чиста совість: історія пономаря Саші
Маленька спокуса у великому світі війни. Про те, як звичайний згорток використаних свічок став для юного вівтарника мірилом чесності та шляхом до перемоги над самим собою.
Жінка, яка перемогла гріх
Перше читання Покаянного канону завершується. І святий Андрій Критський розкриває образ героїні церковної історії, яку Бог спіймав на живця.
Репетиція вічності: Великий піст як вихід з диктатури шуму
Великий піст – це не просто дієта чи відмова від розваг. Це добровільний вхід у «коридор тиші», де людина знімає маски і зустрічається зі своїм справжнім «я».
Покаяння царя і червоний плащ Урії
Третя частина покаянного канону – це не урок моралі. Це анатомія і дзеркало зради.
Синдром дружини Лота: чому покаяння не терпить ностальгії
Христос промовив про неї три слова. Але саме вони – одне з найгостріших попереджень у всьому Євангелії.
Весна духовна: чому ми вітаємо один одного з початком Великого посту
Зі сторони це схоже на колективне помутніння розсудку. Але за цим привітанням – одна з найглибших таємниць християнського життя.