Благовіщення дає нам надію на спасіння

У цьому році два свята – Благовіщення та Вхід Господній в Єрусалим – Церква відзначає з різницею в один день. І в цьому є певний символізм. Благовістя архангела Гавриїла Діві Марії безпосередньо пов'язане не тільки з тим, що в світ прийшов Спаситель, але й з нашою реакцією на цю подію. Справа в тому, що святі отці говорять нам, що Бог, Творець неба і землі, наділив людину найбільшим з можливих дарів – даром свободи. Саме цей дар, на думку святителя Григорія Богослова, робить людину подібною до Бога. Навіщо Бог зробив це? Тому що любить нас і хоче любові у відповідь. Але не є секретом, що без свободи – любов нездійсненна. Водночас, давши нам можливість приймати ті чи інші рішення, Господь не руйнує Свого дару та не порушує нашої свободи. Ми самі вирішуємо, з ким нам бути – з Богом чи з дияволом. Більш того, Творець очікував згоди від усього творіння на те, щоб прийти у світ. Цю згоду в день Благовіщення від імені всього людства дала Діва Марія, коли почула від ангела про народження від неї Сина: «хай буде мені по глаголу Твоєму». Без її згоди ми б досі не мали надії на спасіння...

Разом з тим Вхід Господній в Єрусалим теж пов'язаний з вибором, який робить людина. Але якщо у першому випадку, на Благовіщення, цей вибір – наслідок благочестивого життя Богородиці, Її молитви та смирення, то в другому випадку, привітання Спасителя біля врат Єрусалиму, – це вибір, який пов'язаний з очікуванням дива.

Людина – істота слабка та немічна. Дуже часто, звертаючись до Бога, вона чекає від Нього відповіді у вигляді вирішення тих чи інших своїх проблем. Люди, які кричали Христу «Осанна Синові Данилову», робили це не тому, що мали сильну віру, а тому, що хотіли зцілення від своїх хвороб, позбавлення від римлян та виконання своїх бажань. Таке ставлення до Бога, коли людина чекає від своєї віри матеріального благополуччя, в корені відрізняється від того, що показала нам Божа Матір.

Вона знала, що на Неї чекає, знала, що «зброя пройме Її душу», знала, що страждатимуть Вона та Її Син. Але все одно прийняла все це. Чому? Тому що любила Всевишнього. Саме цієї любові і чекає від нас Господь.

Любові «просто так», а не «за щось». Адже якщо ми не полюбимо Христа, то дуже скоро може виявитися так, що ми, зустрічаючи Його з радістю біля врат нашого серця, вже через кілька днів будемо вимагати Його розп'яття. Тому що там, де немає любові, там завжди смерть.

КП в Україні

Читайте також

Патологія фараона: як серце втрачає чутливість

Бог не робить гонителів злими. Він перестає їх стримувати – і тоді осліпла від безкарності влада руйнує себе сама.

Вхід Господній до Єрусалима: між очікуванням чуда і Голгофою

Натовп чекав земного царя, а зустрів Агнця. Чому ми досі шукаємо «зручного» Бога.

Що сльози Христа біля гробу друга говорять про природу смерті

Горе Спасителя біля надгробка Лазаря – не просто людська скорбота. Це Бог дивиться на розпад найкращого Свого творіння і не погоджується з владою смерті над ним.

Розбитий сосуд: як Іуда став дзеркалом нашої духовної бухгалтерії

Аргумент зрадника завжди звучить переконливо. Коли лунає заклик «роздати убогим», більшість з нас з ним погоджується. У чому криється підступ цієї бездоганної логіки?

День брехні: чому 1 квітня руйнує душу і довіру

​У культурі «День дурня» – привід для веселощів. Але де межа між невинною грою і руйнуванням душі? Про духовну небезпеку розіграшів, брехні та сарказму.

Нотатки старця Архипа: як сільський батюшка стяжав дари Духа

​Історія схіархімандрита Архипа (Колодія) – дивовижного подвижника Чернігівщини, який відновив десятки храмів і залишив глибокі щоденники про віру та чудеса.