Тимчасовий храм для вічної Церкви
«Коли нас відтіснили з нашого храму, в нас не було нічого. З Божою допомогою, за наші кошти, за рахунок спонсорів і друзів ми зібрали все, що сьогодні є в нашій тимчасовій церкви», – каже староста тимчасового храму Степан Мазурок.
Степан Филипович – один з п'яти жителів Колосової, які в далекому 1990 році заливали під споруджуваний тоді сільський храм фундамент. Зараз він, як і інші віруючі, втратив до нього доступ. Однак Богослужіння в Колосовий не припинилися і не припиняться, як кажуть люди, поки тут є хоч один православний вірянин.
А громада збирається як і раніше – багатолюдна і дружна, навіть ще більш згуртована, ніж раніше. Тут, у сільській хаті, тепер тільки однодумці. Настоятель захопленого Київським патріархатом храму Анатолій Сімора приїжджає на службу в облаштований будиночок щотижня. Як і раніше в Колосовій співає хор, яким керує регент Майя Рамська. Про реєстрацію нової громади поки що не йдеться: позов про незаконне вилучення у них храму та перереєстрацію статуту на користь Київського патріархату повернули на повторний розгляд. Однак це не означає, що можна припиняти служби Божі, поки мешканці Колосової хочуть молитися і вірити.
«Ми сьогодні не цікавимося тим, що робиться у наших опонентів. Вони залишилися в храмі, нехай так і буде, кажуть, що у них підвищили плату за треби», – говорить священик Петро Рамський, настоятель храму УПЦ у сусідньому селі Духів.
23 листопада 2016 року в касаційній інстанції позов віруючих УПЦ села Колосова, позбавлених всіх прав та майна, було вирішено повернути на «вихідне положення», проте храм при цьому залишився в розпорядженні Київського патріархату. Статут громади села Колосова, відповідно, сьогодні є основним документом осередку УПЦ КП. Скільки триватиме судова тяганина, невідомо.
Читайте також
Найсумніша притча: трагедія нерозділеної любові Бога
Бог накрив стіл і чекає на нас, а ми зайняті волами та землею. Чому ця євангельська історія – про кожного з нас і про те, як пекло починається з фрази «мені ніколи»?
Бог у підгузках: чому Всевишній став немовлям
Чому нам простіше вірити в «космічну енергію», ніж у Бога, Якому потрібно змінювати пелюшки, і навіщо Всемогутній вирішив стати безпорадним.
Божественна математика від старця Паїсія: Як нулі можуть стати мільйонами
Зимова зустріч у келії Панагуда. Чому ми рахуємо свої гріхи та успіхи за законами людської бухгалтерії, а Бог – за законами любові, де 2+2 не завжди дорівнює 4.
Ікона «Несподівана радість»: Чому Богородиця іноді руйнує наш комфорт?
Яка страшна історія прихована за затишною назвою ікони, про духовне «роздвоєння особистості» і чому Бог змушений діяти, як хірург.
Чому з десяти виживає лише один: страшна статистика вдячності
Розбір євангельської драми про проказу. Про те, чому віра – це стрибок над здоровим глуздом і чому «сини царства» ризикують опинитися в темряві.
Німий вбивця душі: чому відсутність болю – найстрашніший симптом
Біологія лепри пояснює катастрофу сучасного безчуття. Про демієлінізацію совісті, цифровий цинізм і втрату людської подоби.