Після смерті Христос потрапив у пекло
Але, як мені здається, на цьому тлі тьмяніють інші події, пов'язані з подвигом Христа Спасителя. Зрада, суд у Анни і Каяфи, суд у Понтія Пілата, розп'яття і смерть – ще якось помічаються нами. Але ось день, коли Іісус був у гробі, тобто день суботній, в кращому випадку торкнеться периферії нашої свідомості, а в гіршому – зовсім зникне в круговороті передпасхальних турбот.
Проте святі отці з особливою силою підкреслювали важливість цього дня: «Великий день тієї Суботи», – говорить нам Церква в одному зі своїх піснеспівів. У чому ж великість цієї «преблагословенної Суботи»?
Справа в тому, що до приходу у світ Христа Спасителя людина після своєї смерті могла потрапити лише в одне місце – пекло, або шеол. Причому це стосувалося всіх без винятку людей, у тому числі праведників. Логіка була проста: смерть – це наслідок гріха, а раз так, то всі перебувають у владі сатани. Святий пророк і псалмоспівець Давид в прекрасних словах описав весь жах такої долі: «у шеолі хто сповідається Тобі?». Відчай і розуміння того, що на них чекає після смерті, спонукало праведників Старого Завіту з особливою надією сподіватися на Месію, Який позбавить їх від перебування в пеклі. П'ять тисяч років людство знемагало під владою сатани, якому діставались усі – і праведники, і грішники...
Але ось прийшов Христос. Прийшов у смиренні, у приниженні, прийшов так, що, на глибоке переконання святих отців, сатана не впізнав Його. Христос жив серед людей, навчав, проповідував, зціляв. І коли Він добровільно обрав смерть, сатана подумав, що і Христос має гріх і повинен зійти у пекло... Але диявол помилився, тому що Господь – безгрішний! А значить, зійшовши в пекло, Він зруйнував його вщент і вивів звідти всіх праведників Старого Завіту. Відтепер не тільки смерті немає, але й пекло більше не може втримати у своїй владі тих, хто опинився там. Тому Церква молиться за померлих. Пекло – це вільний вибір тих, хто відмовився жити без Бога.
Таким чином, Велика субота – це початок нашого визволення від влади диявола, це звільнення від пекельних пут та дарування спокою тим, хто так сильно на нього чекає. З наступаючим Воскресінням Христовим всіх вас!
Читайте також
Як правильно проводити Радоницю і зберігати пасхальні традиції?
На питання СПЖ відповідає відомий київський духівник, почесний настоятель і будівничий київського Ольгинського храмового комплексу протоієрей Всеволод Рибчинський.
Чесний сумнів: чому нас навчає апостол Фома
Чому сумнів – це не гріх, а шлях до Бога? Роздум про віру як Дар, феномен апостола Фоми і про те, чим небезпечний вакуум в людській душі.
Окам'яніння серця: як не звикнути до чужого болю
Ранок починається зі стрічки новин, де за цифрами зникає людина. Як захисна броня серця непомітно стає загрозою для нашої віри та людяності.
Дорога до Емауса: чому Бог іде поруч, коли ми здаємося
Учні біжать з Єрусалима, розчавлені горем. Але Христос не зупиняє їх, а просто йде поруч – до самої вечері, де хліб змінить усе.
Святитель Лука Кримський: як не втратити віру в Церкву через людей
Важко бачити в храмі легкодухість. Шукаємо опору в листах святителя Луки – хірурга, який вижив у засланнях, але задихався в «духовній пустелі» серед своїх.
Зламані двері: чому після Пасхи ми досі помираємо
Світ не помітив Воскресіння. Ринки працювали, а в стіні смерті в цей час з'явилися двері.