Що за Антипасха приходить після Пасхи?
Прийнято вважати, що «антихрист» – це той, хто виступить проти Христа, протиставить себе Йому. Але, насправді, антихрист – це людина, яка буде видавати себе за Христа. Сам Господь Іісус про це говорив так: «стережіться, щоб вас хто не звів, бо багато хто прийде в Ім'я Моє, кажучи: "я Христос", і зведуть багатьох... Тоді, як хто скаже до вас: ото, Христос тут чи отам, – не йміть віри» (Мф. 24, 4-5; 23-24). Тобто антихрист – це той, хто буде намагатися стати не «проти», а «замість» Христа.
Справа в тому, що приставка «анти» вказує на якусь подібність, а не на тотожність. Таким чином, антихрист буде подібний до Христа, але не буде Христом. І природно, в цьому сенсі «анти» носить однозначно негативний відтінок.
Тоді що ж можна сказати про Антипасху? Дослівний переклад назви цього свята на українську мову буде звучати так: «Воскресіння подібне до Пасхи». А в цьому сенсі слово «подібне» має негативний чи позитивний характер? Для того, щоб відповісти на це питання, треба відзначити два моменти.
Перший. Відомо, що весь перший тиждень після Пасхи називається «Світлим». Чому? Тому що у Велику Суботу (день перед Воскресінням) відбувалося хрещення оглашенних, які потім протягом восьми днів повинні були ходити в білих, світлих одежах. І тільки у недільний день, через тиждень після Пасхи, вони цей одяг знімали.
Другий момент. Церква вважає, що вся седмиця після Пасхи – це не сім днів, а один день. Час зникає. Ми, віруючі люди, вже тут, на землі, передчуваємо те вічне життя, яке настане після Страшного Суду. Тому тиждень Антипасхи, у символічному сенсі, – це продовження тієї самої Пасхи, того самого дня, в який Воскрес Христос. Він одночасно починає другий тиждень після Пасхи та продовжує саму Пасхальну седмицю. Тобто Антипасха – це перший і восьмий день тижня.
Цей день подібний до Пасхи, і він нагадує нам про те райське блаженство, яке Господь приготував тим, хто любить Його.
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
КП в Україні
Читайте також
Праведний гнів випалює серце дощенту
Ми виправдовуємо злобу ревністю про захист святинь. Але чесна розмова з праведником позбавляє ілюзій, залишаючи нас наодинці з випаленою порожнечею серця.
Дзеркало поверх ікони: пастка «правильного» благочестя
Ми ховаємося від тривоги в устав, вичитуємо правила та акафісти. І можемо не помітити, як починаємо молитися власному відображенню, а не Христу.
Вавилонське будівництво на Дніпрі та крах силового єднання
Держава намагається узаконити відібрані храми. Але спроба замінити живу Церкву адміністративним стандартом точно повторює помилку будівничих у долині Сеннаар.
Духовна сліпота та ціна справжньої свободи
Євангельське чудо зцілення висвітлює прірву між живою вірою та соціальним страхом. Занурення у містичне богослов’я та таємниці справжнього прозріння.
Подвиг Бориса і Гліба проти культу війни
Спогад про подвиг перших руських святих оголює страшну підміну смислів. Їхня відмова від братовбивства звучить викликом пропаганді насильства, що лунає сьогодні під церковними склепіннями.
Чому Іоанн Кронштадтський помирав без Літургії, а ми не хочемо на неї йти?
Святий пастир згасав духовно, коли не служив Літургію. І ми вмираємо без неї – повільно, тиждень за тижнем.