Що за Антипасха приходить після Пасхи?

Одна з назв другого тижня після Пасхи звучить дуже незвично – Антипасха. Незвично тому, що сама приставка «анти» у церковній традиції має дещо негативне забарвлення, бо найчастіше застосовується в слові «антихрист».

Прийнято вважати, що «антихрист» – це той, хто виступить проти Христа, протиставить себе Йому. Але, насправді, антихрист – це людина, яка буде видавати себе за Христа. Сам Господь Іісус про це говорив так: «стережіться, щоб вас хто не звів, бо багато хто прийде в Ім'я Моє, кажучи: "я Христос", і зведуть багатьох... Тоді, як хто скаже до вас: ото, Христос тут чи отам, – не йміть віри» (Мф. 24, 4-5; 23-24). Тобто антихрист – це той, хто буде намагатися стати не «проти», а «замість» Христа.

Справа в тому, що приставка «анти» вказує на якусь подібність, а не на тотожність. Таким чином, антихрист буде подібний до Христа, але не буде Христом. І природно, в цьому сенсі «анти» носить однозначно негативний відтінок.

Тоді що ж можна сказати про Антипасху? Дослівний переклад назви цього свята на українську мову буде звучати так: «Воскресіння подібне до Пасхи». А в цьому сенсі слово «подібне» має негативний чи позитивний характер? Для того, щоб відповісти на це питання, треба відзначити два моменти.

Перший. Відомо, що весь перший тиждень після Пасхи називається «Світлим». Чому? Тому що у Велику Суботу (день перед Воскресінням) відбувалося хрещення оглашенних, які потім протягом восьми днів повинні були ходити в білих, світлих одежах. І тільки у недільний день, через тиждень після Пасхи, вони цей одяг знімали.

Другий момент. Церква вважає, що вся седмиця після Пасхи – це не сім днів, а один день. Час зникає. Ми, віруючі люди, вже тут, на землі, передчуваємо те вічне життя, яке настане після Страшного Суду. Тому тиждень Антипасхи, у символічному сенсі, – це продовження тієї самої Пасхи, того самого дня, в який Воскрес Христос. Він одночасно починає другий тиждень після Пасхи та продовжує саму Пасхальну седмицю. Тобто Антипасха – це перший і восьмий день тижня.

Цей день подібний до Пасхи, і він нагадує нам про те райське блаженство, яке Господь приготував тим, хто любить Його.

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

КП в Україні

Читайте також

Дві зради: чому Петро врятувався, а Іуда загинув

Обидва учні зреклися Христа, але їхні долі склалися по-різному. Про природу падіння, спасенну силу надії та про те, чому відчай страшніший за сам гріх.

Кінець історії: чому вогонь Апокаліпсису – це блага звістка

Світ занурюється у темряву, але кінець світу – це не катастрофа. Про сутінки Сьомого дня, народження нової землі і чому християни не бояться Апокаліпсису.

Рентген наосліп: діалог зі святителем Лукою Кримським

Парадокс простий і страшний: старець із незрячими очима бачив нас наскрізь, а ми з ідеальною сучасною оптикою не бачимо власної біди.

Патологія фараона: як серце втрачає чутливість

Бог не робить гонителів злими. Він перестає їх стримувати – і тоді осліпла від безкарності влада руйнує себе сама.

Вхід Господній до Єрусалима: між очікуванням чуда і Голгофою

Натовп чекав земного царя, а зустрів Агнця. Чому ми досі шукаємо «зручного» Бога.

Що сльози Христа біля гробу друга говорять про природу смерті

Горе Спасителя біля надгробка Лазаря – не просто людська скорбота. Це Бог дивиться на розпад найкращого Свого творіння і не погоджується з владою смерті над ним.