У столиці відзначили 520-річчя з дня кончини святого покровителя Києва

Літургію у старовинній церкві звершили вікарії Київської Митрополії єпископи Боярський Феодосій, Васильківський Миколай та Гостомельський Тихон.

Священномученик Макарій був обраний Митрополитом Київським у 1494 році. У той час київські митрополити через регулярні набіги кочівників жили в місті Вільно, хоча офіційно резиденція знаходилась у Києві. Кілька років Макарій залишався у Литовському князівстві, протистоячи тиску католицького духовенства та зміцнюючи у цих землях Православ'я.

Потім, вирішивши, що має бути зі своєю паствою, попри високу ймовірність нападу якогось татарського «загону», святитель вирушив до Києва. З собою він повіз кошти на відновлення зруйнованих Софійського кафедрального собору та Києво-Печерського монастиря.

14 травня 1497 року святий Макарій служив Літургію в селі Стриголов на річці Прип'ять. Під час богослужіння прийшла звістка, що до села увійшли татари. Святитель благословив віруючих ховатися в лісі, сам же залишився правити Літургію. Татари обезголовили його прямо у вівтарі.

Щоб забрати міцно стиснутий святителем потир, вони відрубали йому праву руку. За переданням, тіло святого кочівники довго волочили по землі і потім кинули в болото. Мощі святого місцеві жителі знайшли лише через кілька місяців. Разом з ченцями Печерського монастиря вони перенесли їх у Київ.

Довгий час пам'ять святого Макарія відзначалася 1 лютого (день пам'яті преподобного Макарія Великого). У 1827 році було встановлено звершувати святкування священномученику в день його кончини – 14 травня.

Закладення київського Свято-Макаріївського храму відбулось у 1897 році. 13 грудня того ж року його освятили. Церква – одна з декількох у Києві, в якій за часів СРСР майже не припинялися богослужіння (за весь час існування храм був закритий лише з 1931-го по 1942-й роки).

Читайте також