Не можна бути вільним і моральним з-під палки
Перша з них – це глобальна криза віри серед людей нецерковних. Зрозуміло, що з точки зору Церкви, віра – це незримий зв'язок між Богом і творінням, який, з одного боку, є дар, а з іншого – плід певних зусиль. Віра – це любов до Бога, виявлена через конкретні справи (молитву, милосердя, співчуття, любов до ближніх, участь у Таїнствах і житті Церкви).
Але, з точки зору мирського світу, віра – це прихильність до певних духовних принципів та загальних ідеалів добра, основним з яких можна назвати свободу совісті та віросповідання. Ти можеш вірити у що хочеш і ніхто не має права примушувати тебе вірити у щось. На цьому фундаменті (фундаменті свободи) будується сучасна європейська цивілізація. І ось, з прийняттям зазначених законопроектів, ми можемо стати свідками скасування цих принципів.
Тож, коли ми говоримо про кризу віри, то розуміємо під цим, по-перше, сам факт кричущої спроби втручання деяких представників влади у цю духовну сферу, а по-друге, повну байдужість до того, що відбувається, з боку багатьох наших співгромадян.
Друга проблема випливає з першої – це глобальна криза свободи. Адже абсолютно зрозуміло, що свободу неможливо «дати». Вона не передбачає ніякого зовнішнього втручання. Це внутрішній стан, який або є, або немає. І ось, зараз нам пропонують вирішити питання релігійної свободи на законодавчому рівні. І це знову ж мало кого (окрім людей Церкви) турбує.
Третя проблема – це глобальна криза моральності. Суспільство, яке допускає втручання в духовну сферу, просто не може бути моральним. Моральність, як і свобода, це внутрішній стан. Не можна бути моральним з-під палки, чи тому, що немає можливості вкрасти. Моральним можна бути лише в тому випадку, якщо у тебе є вибір.
Ці три проблеми – криза віри, свободи та моральності – схоже, доведеться вирішувати Церкві. Можна сподіватися, що з Божою допомогою Вона впорається. Питання тільки в тому, чи зможе кожен з нас взяти участь у цьому? Адже по суті, всі три проблеми стосуються саме наших душ, і, залишаючись осторонь, ми можемо залишитися ні з чим.
Читайте також
Святий з нестерпним характером
Блаженний Ієронім Стридонський сварився з друзями, ображав опонентів і зривався на всіх – і цей нестерпний книжник дав Заходу Біблію, яку читали тисячу років.
Якщо молитва вкрилася кригою – це не наша провина
Коли канони давно читаються самими лише вустами, а серце мовчить, немов камінь, – це ще не відпадіння від Бога. У цього холоду є давня назва, і через нього проходили навіть найпалкіші молитовники.
Лагідність – це не слабкість
Ми звикли плутати лагідність із безхребетністю. А в Євангелії цим словом називали прирученого бойового коня — величезну силу, приборкану вуздечкою.
Депресія, яка накриває навіть святих
Ми звикли бачити на іконах безтурботні посмішки подвижників. Але один з найглибших інтелектуалів Церкви роками не міг вийти з кімнати через паралізуючу тугу.
Святий, над яким сміялася вся столиця
Сто років тому людину, яку нині шанують як святого, освічена публіка вважала посміховиськом. Про те, як праведний Іоанн Кронштадтський відповідав на гоузування, варто знати кожному, хто вступає в суперечку про віру.
Час погасити світло в передпокої
Ми занадто звикли ховати втому за маскою сильної людини. Справжня зустріч із Богом починається там, де більше немає сил прикидатися.