Рідними святинями: діти Рівненщини познайомилися з монастирським життям
Кілька сотень дітей з усієї Рівненської єпархії УПЦ цьогоріч матимуть змогу відвідати монастирі та святі місця рідного краю і не тільки. Поїздки та екскурсії вже розпочалися, і частина діточок із враженнями повернулися додому. Подробиці від кореспондентів СПЖ.
Протоієрей Іван Дубенецький, настоятель Свято-Георгієвської парафії у місті Здолбунів, поставив собі за мету ознайомити дітей недільної школи з усіма святинями Рівненщини. Розпочали паломництво з київського напрямку: відвідавши спершу монастир у Гощі, потім Липківську обитель і, зрештою, завершили поїздку у Корецькому жіночому монастирі.
«Діти були під особливим враженням, незважаючи на спекотний день, втоми ніхто не відчував, стійко переносили дорогу, із захопленням слухали екскурсії, запропоновані у монастирях, – розповідає отець Іван, – я впевнений, що такі поїздки дадуть молоді більше уявлення про православну традицію та розуміння, що таке монастирське життя».
Маленьким прихожанам із селища Демидівка Рівненської області священик Василь Іванейко підготував відразу два літніх сюрпризи: запросив до православного табору, що базувався на території джерела святої праведної Анни у селі Онишківці, і відвіз на екскурсію до Києва.
«Для сільських дітей дуже важливо хоч інколи виїжджати за межі рідного селища, бо батьки постійно у клопотах, а малечі так хочеться побачити щось нове, – коментує протоієрей Василь Іванейко, настоятель Свято-Іоанно-Богословського храму у смт. Демидівка, – важливо, щоб це нове було корисне для їхньої маленької вразливої душі. Поїздка до Свято-Успенської Києво-Печерської лаври не могла залишити байдужими усіх паломників, впевнений, приємні спогади триватимуть не один день».
А ось священик із села Глинськ Здолбунівського району вирішив не просто повезти дітей недільної школи для паломництва у монастир, а запропонував познайомитись із життям черниць із середини. У Свято-Троїцькій обителі села Дермань хлопчики та дівчатка увесь день провели в якості помічників монахинь. Вони обривали порічки, підмітали подвір'я, чистили горіхи. За труди черниці частували дітлахів смачним обідом і, звичайно, розповідями про історію монастиря, його насельниць.
«Ми розуміємо, що тільки Господь може вберегти наших дітей від негативного впливу, тому для кожного православного тата та мами важливо, щоб їхні чада зростали віруючими дітьми. Церква повинна допомагати у духовному вихованні молоді, – розповідає протоієрей Василь Начев, настоятель Свято-Успенської церкви в селі Глинськ, – паломницькі поїздки святими місцями, трудотерапія, молитва – ось всі ці засоби разом зможуть укріпити душі дітей у вірі, вселити надію для батьків, що ніхто їхніх чад не вирве з руки Божої».
Літня пора тільки у розпалі, і попереду у Рівненській єпархії УПЦ планують чималу програму для роботи з дітьми та молоддю. Найближчим часом уже стартує молодіжний з'їзд, який цього року базуватиметься у селі Козлин Рівненського району.
Читайте також
Втеча з пекла
Бізнес, казино, алкоголь і втрата сім'ї. Розповідь про історію послушника Симеона, який дійшов до точки неповернення і знайшов порятунок під дахом монастирської келії.
«Синдром мухи»: Старець Паїсій про те, як побачити квіти на мінному полі
Афонський тест на духовну адекватність: чому одні знаходять бруд у райському саду, а інші – мед на згарищі?
Духовний сколіоз: як гріх ламає хребет нашої волі
Чому ми дивимося під ноги, а не в небо? Як земне тяжіння гріха згинає душу і як знайти внутрішній стрижень через молитву і тишу.
Старець Паїсій Святогорець: Як пережити війну і не збожеволіти
Новинна стрічка зараз лякає сильніше Апокаліпсису, а сирени повітряної тривоги стали саундтреком нашого життя. Афонський старець знає, як не втратити себе в цьому хаосі.
«Містерія Введення»
Цієї події немає в Євангелії, але вона змінила все. Розбираємо, як Діва Марія стала новим Ковчегом Завіту і чому мовчання важливіше за релігійний активізм.
Війна світів: чим мир Христовий відрізняється від перемир'я в аду?
Чому справедливість без любові – це завжди диктатура? Розбираємо, як відрізнити Божий мир від «миру кладовища» і чому дрони вилітають не з військових баз, а з наших сердець.