13 липня – Собор 12-ти Апостолів

Собор 12-ти Апостолів Христових є давнім святом. Вказівки на звершення цього святкування зустрічаються в IV столітті. Святі 12 апостолів – Петро і його брат Андрій Первозванний, Яків Зеведеїв і брат його Іоанн Богослов, Филип, Варфоломій, Фома Близнюк, Матвій, Яків Алфеїв, Іуда, брат Господній або Тадей, Симон Зилот та Маттій – згадувані в різні пори року, з давніх часів також вшановуються Церквою у загальному святкуванні на наступний день після пам'яті славних і первоверховних апостолів Петра і Павла.

Грецьке слово «апостол» означає «посланець, слуга», тобто апостоли були посланцями, слугами Христа. Ще вони називалися учнями Христовими, бо були найближче до Нього і більше за всіх слухали Його святе вчення. Спаситель обрав їх на служіння людям, коли Сам виступив на служіння роду людському – за три роки до Своєї хресної смерті. Щоб відкрити світові Свою всемогутність, Христос обрав і наділив чудесною силою майже всіх апостолів з бідних, незнатних родин. Будучи покликаними до апостольства, вони залишили своїх рідних, свої домівки і заняття і невідступно слідували за Вчителем. За Його велінням вони розійшлися різними містами і країнами, охоче розділяючи з Ним всі незручності й страждання.

Імена 12 апостолів в Євангеліях перераховані в розповіді про їх обрання та послання на проповідь (в Діян 1: 13-26 цей список повторюється, за винятком імені Іуди Іскаріота, який замінюється жеребом на Маттія).

Однак виділення учнів з числа народу, що постійно оточував Христа, відбувалося досить тривалий час. Першими до апостольства були покликані Андрій, Іоанн, Яків, Симон (наречений Петром), Филип і Нафанаїл (Ін. 1: 35-49), з яких принаймні Андрій та Іоанн колись були учнями Іоанна Хрестителя (Ін. 1: 35- 40). Хоча перебування з Христом вже пробудило в них віру в Нього (Ін. 2:11), після першої зустрічі з Учителем вони ще на деякий час повертаються до своїх звичних справ. Продовжуючи займатися рибальством, майбутні апостоли, як і інші учні, бачили чудеса Господа в Галілеї, чули Його проповідь (Лк. 4: 31-5: 1). Переломною подією, після якої рибалки перетворилися на «ловців людей», став чудовий улов риби (Лк. 5: 2-12). Вони вирішили «залишити все» і слідувати за Вчителем. З безлічі учнів Господь пізніше поповнив число Своїх перших апостолів до дванадцяти, які аж до арешту Христа вже не відлучалися від Господа, від Якого навчалися і готувалися до наступного виходу на проповідь.

Остаточне обрання апостолів сталося, коли вустами ап. Петра (Мф. 16:16) була сповідана їх загальна віра в Христа як Сина Божого. Однак і після цього Спаситель мав зміцнювати їхню віру. В Євангеліях описані приклади маловір’я апостолів (Мф. 14: 25-31; 16: 8; 17:20; Мр. 4: 37-40), нерозуміння ними слів і справ Христа (Мф. 15: 15-16; 26: 7 -13; Лк. 9:45; 18:34; Ін. 12:16). Розуміючи вчення про Царство Боже як про земне царство Ізраїлю (Мр. 10: 32-37), вони ставлять питання про людські привілеї, що можна отримати, слідуючи за Господом (Мт. 20: 20-24; Мр. 9:33; Лк . 9:46). Слабкість їхньої віри доходить до того, що в момент арешту всі вони залишають Месію (Мф. 26:56; Ів. 16:32), а Петро тричі відрікається від Нього (Мф. 26: 69-75). Один з дванадцяти навіть став зрадником. Навіть після Воскресіння Христа деякі з них ще сумніваються (Мф. 28:17), продовжують по земному розуміти вчення про Царство (Дії 1: 6). І ці вказівки Святого Письма на недосконалості і людську слабкість навіть обраних учнів Господа говорять про те, що тільки з Божою допомогою і силою Духа Святого людині дано перемагати свою гріховну природу і знаходити істинне знання Бога.

Остаточно апостоли стали тими, ким Христос «вловив всесвіт» (тропар П’ятидесятниці), лише отримавши в день П’ятидесятниці у вигляді вогненних язиків дар Святого Духа, Який «навчив їх всьому» (Ін. 4:26). Силою Його вони і робили справу свого служіння до самої смерті. Подібно до свого Божественного Вчителя апостоли відчули безліч лих і скорбот під час просвіти язичників – і встояли в цих випробуваннях.

Майже всі апостоли Христові закінчили своє сповнене страждань життя мученицьки. Святий Андрій Первозванний проповідував Євангеліє нашим предкам, був розіп'ятий на хресті, так само як і Петро, Яків Алфеїв, Іуда Яковів та Симон Зилот. Святі апостоли Павло та Яків Зеведеїв були обезголовлені, Фома – пронизаний списом. Один лише святий Іоанн Богослов помер мирно, хоча і він за життя зазнав багато страждань: його кидали в кипляче масло, томили в ув'язненні. Тепер вони удостоєні високої честі на небі – оточують престол Божий, а на страшному суді Христовому, сидячи на дванадцяти престолах, будуть разом з Господом судити всіх людей, живих і мертвих.

Читайте також