1 серпня Церква вшановує знайдення мощей преподобного Серафима Саровського

На початку минулого століття Господь благоволив прославити великого молитвеника, подвижника і чудотворця Серафима Саровського. 

В 1903 році відбулося прославлення преподобного Серафима Саровського, через 70 років після його смерті. 19 липня, у день народження святого, з великим торжеством були відкриті його мощі та поміщені у підготовлену раку. Довгоочікувана подія супроводжувалася багатьма чудесними зціленнями хворих, що у великій кількості прибули до Сарова. Шанований дуже широко ще за життя, преподобний Серафим став одним з найулюбленіших святих православного народу. 

Духовний шлях преподобного Серафима відзначений великою скромністю, притаманною руським святим. З дитинства обраний Богом, саровський подвижник без вагань і сумнівів сходить від сили в силу в своєму прагненні до духовної досконалості. Вісім років послушницьких праць і вісім років храмового служіння в сані ієродиякона та ієромонаха, пустельництво і стовпництво, затвор і безмовність змінюють один одного і вінчаються старчеством. 

Таємниця живого молитовного спілкування визначає духовну спадщину преподобного Серафима, але він залишив для Церкви ще одне багатство – короткі, але прекрасні повчання, записані почасти ним самим, а почасти тими, хто чув їх. Незадовго до прославлення святого була знайдена і в 1903 році надрукована «Бесіда преподобного Серафима Саровського про мету християнського життя», що відбулася в кінці листопада 1831 р., за рік з невеликим до його кончини. Бесіда ця стала найціннішим внеском подвижника в скарбницю руського святоотецького вчення. Крім навчання про сутність християнського життя, в ній міститься нове пояснення багатьох найважливіших місць Священного Писання.

В описах житія і подвигів святого Серафима наводиться багато свідчень благодатного дару прозріння, яким він користувався для порушення в людях каяття в гріхах і морального виправлення. Преподобний Серафим радив під час Богослужіння стояти в храмі то з закритими очима, то звертати свій погляд на образ або палаючу свічку і, висловлюючи цю думку, пропонував прекрасне порівняння життя людського з восковою свічкою.

Преподобний Серафим по праву може бути названий учнем Божої Матері. Пресвята Богородиця тричі зцілювала його від смертельних хвороб, багаторазово являлась йому, наставляла і зміцнювала його. Ще на початку свого шляху він почув, як Божа Мати, вказуючи на нього, що лежав на одрі хвороби, сказала апостолу Іоанну Богослову: «Цей від роду нашого».

Після виходу з затвора преподобний багато сил віддав улаштуванню дівочої чернечої общини в Дівєєві і сам говорив, що жодної вказівки не давав від себе, робив все по волі Цариці Небесної.

Читайте також