15 серпня – пам'ять святого Блаженного Василія, Московського чудотворця

Під час вчення Блаженного його майстрові довелося бути свідком одного дивовижного випадку, коли він зрозумів, що його учень – не звичайна людина. Один купець привіз на баржах у Москву хліб і зайшов у майстерню замовити чоботи, просячи зробити їх такими, щоб не зносив їх за рік. Блаженний Василій розплакався: «Зшиємо тобі такі, що і не зносиш їх». На здивоване запитання майстра учень пояснив, що замовник не взує чоботи – незабаром помре. Через кілька днів пророцтво збулося.

У 16 років святий прийшов до Москви і почав тернистий подвиг юродства. У палючу літню спеку і лютий мороз тріскучий ходив нагий та босий по вулицях Москви. Дивні були його вчинки: то відкине лоток з калачами, то проллє глечик з квасом. Розлючені торговці били Блаженного, але він з радістю приймав побої та дякував за них Богу. А потім виявлялося, що калачі були погано спечені, квас приготований непридатним. Вшанування Блаженного Василія швидко зростало: у ньому визнали юродивого, людину Божу, викривача неправди. 

Один купець задумав побудувати на Покровці в Москві кам'яну церкву, але тричі склепіння її обрушувались. Купець звернувся за порадою до Блаженного, а він направив його до Києва: «Знайди там убогого Іоанна, він дасть тобі пораду, як добудувати церкву». Приїхавши до Києва, купець розшукав Іоанна, який сидів у бідній хаті і качав порожню люльку. «Кого ти качаєш?» – запитав купець. «Рідну матінку, сплачую неоплатний борг за народження та виховання». Тоді тільки згадав купець свою матір, яку вигнав з дому, і йому стало зрозуміло, чому він ніяк не може добудувати церкву. Повернувшись до Москви, він повернув мати додому, попросив у неї пробачення і добудував церкву. 

Проповідуючи милосердя, Блаженний допомагав насамперед тим, хто соромився просити милостиню, а між тим потребував допомоги більше за інших. Був випадок, що він віддав багаті царські подарунки купцеві-іноземцю, який залишився без усього і, хоча три дні вже нічого не їв, не міг звернутися по допомогу, бо носив гарний одяг. Суворо засуджував Блаженний тих, хто подавав милостиню з корисливими цілями, не з жалю до бідності та нещастя, а сподіваючись легким шляхом отримати благословення Боже на свої справи. 

Очистивши великими подвигами і молитвою свою душу, Блаженний сподобився і дару передбачення майбутнього. У 1547 році він передбачив велику пожежу у Москві; молитвою вгасив пожежу в Новгороді; якось дорікнув царю Іоанну Грозному, що він під час Богослужіння був зайнятий думками про будівництво палацу на Воробйових горах. 

Помер Блаженний Василій 2 серпня 1557 року. Святитель Московський митрополит Макарій з собором духовенства звершив поховання святого. Його тіло було поховано біля Троїцької церкви, що на рву, де в 1554 році був прибудований Покровський собор у пам'ять підкорення Казані. Прославлений Блаженний Василій Собором 2 серпня 1588 року, який очолив Святійший Патріарх Іов. 

Читайте також