У Криму агресивно переслідують бізнес УПЦ КП




На початку вересня Мінкульт, МЗС, посольство США, навіть президент України Петро Порошенко звинуватили російську владу Криму в переслідуванні УПЦ КП у Сімферополі та дискримінації цієї організації на півострові.

Причина – судове рішення про припинення оренди та виселення структури УПЦ КП під назвою ТОВ «Кримський Православний Духовний Центр».

Однак, як виявилося, храм УПЦ КП в Сімферополі функціонує без проблем, а проблеми з'явилися саме у зазначеного «Духовного» центру. З'ясувалося, що цей центр створювався і працював як комерційна структура. Види діяльності:

– торгівля ліками
– торгівля продуктами
– торгівля аудіо-відео технікою
– торгівля побутовою технікою і т. д.

Річний виторг ТОВ «Кримський Православний Духовний Центр» становив майже 3.5 мільйона рублів. У скарбницю Росії, яку в УПЦ КП називають не інакше, як країна-агресор, структура Київського патріархату сплачувала солідні податки.

Читайте матеріали СПЖ тепер і в Telegram.

Читайте також

«Канонічна математика» Константинополя, або Звідки в ПЦУ взялися єпископи

Чому для діалогу з ПЦУ немає фундаменту і чому «канонічна математика» Константинополя не дає результатів.

Слово як злочин: за що суд визнав винним митрополита Феодосія

Суд виніс вердикт митрополиту Черкаському Феодосію: винен! У чому? Аналізуємо вирок суду.

Чому під приводом національної безпеки влада насправді знищує Церкву

Сьогодні вже минуло достатньо часу, щоб побачити логіку знищення Православ'я в Україні. У чому вона полягає, і яка роль ПЦУ в цій схемі?

Екзархат Константинополя для УПЦ: порятунок чи пастка?

Що стоїть за розмовами про «третій шлях» для Української Православної Церкви і чим може закінчитися згода на нову структуру під омофором Фанару?

Чому переслідувачі Церкви рано чи пізно опиняються на лаві підсудних?

Ті, хто найактивніше нападає на Церкву, найчастіше прикривають цим власні злочини. І рано чи пізно за них розплачуються.

Чи можна християнину брати участь в іудейських обрядах?

Участь в іудейських обрядах стала вже звичною для багатьох православних священників, єпископів, політиків тощо. Чи є це допустимим? Що кажуть канони і святі отці?