Хотіли оббрехати УПЦ, а оббрехали елладського митрополита
А разом з тим – оббрехати Українську Православну Церкву, звинувативши її в тому, що через свій офіційний сайт вона нібито самовільно доповнює слова поважного митрополита і приписує йому своє бачення питання про автокефалію.
Митрополит Миколай сказав: «Українській Православній Церкві, як і іншим Церквам, не потрібна автокефалія». А далі «РвУ» звинувачує УПЦ у тому, що митрополиту Миколаю приписали слова: «Навпаки, Церкві необхідна єдність». І далі йде висновок, що автокефалію УПЦ розглядає як відхід від єдності.
Перед нами чергова спроба викривити позицію УПЦ щодо питання автокефалії. Виставити Церкву принциповим ворогом будь-якої автокефалії – як канонічної, так і неканонічної. З цього питання позиція УПЦ є досить чіткою і ясною. Неканонічна автокефалія неприйнятна абсолютно, оскільки є відпаданням від Вселенського Православ'я як Тіла Христового. Питання ж про канонічну автокефалію має вирішуватися в першу чергу самою Церквою, виходячи з наступних критеріїв:
По-перше, чи буде автокефалія сприяти об'єднанню віруючих, а не ще більшому розділенню.
По-друге, чи буде автокефалія сприяти церковному благу. Саме церковному, а не державному, громадському чи політичному.
УПЦ не є непримиренним противником української автокефалії «на віки віків», вона просто констатує той простий факт, що автокефалія в даний історичний момент:
- призведе не до об'єднання, а до ще більшого розколу;
- сприятиме вирішенню державних, громадських, політичних і, можливо, навіть військових проблем – але аж ніяк не церковних.
В таких умовах піднімати питання про автокефалію несвоєчасно.
Що ж хочуть довести вороги Церкви своїми відчайдушними намаганнями виставити УПЦ принциповим ворогом канонічної автокефалії? Відповідь досить проста: якщо ви не хочете, щоб в Україні була канонічна автокефалія, то в єдності з РПЦ вас тримає тільки одне – «руський мир», що є зрада України і пособництво «державі-агресору». Тобто Українську Православну Церкву звинувачують в тому, що вона, зберігаючи єдність з Руською Православною Церквою, керується не релігійними мотивами, а політичними. За цією логікою, вона і є «Церква окупанта» та «агент Кремля». Саме цю брехню намагаються звести на Церкву всіма доступними способами.
Але тут вийшла хиба, митрополит Миколай (Хаджиніколау) дійсно говорив: «Навпаки, Церкві необхідна єдність». Щоб у цьому переконатись, достатньо уважно подивитись його інтерв'ю.
Слова «We need unity» звучать дуже виразно навіть попри накладений переклад. Тому «РвУ» насправді оббрехав не УПЦ, а шановного грецького ієрарха, приписавши йому думку про те, що автокефалія є відхід від єдності.
Далі у своїй промові митрополит Миколай каже: «Автокефалія важлива в тому випадку, якщо вона полегшить пастирське піклування та допоможе людям набувати святість. Якщо без автокефалії неможливе повноцінне церковне життя. Ось тоді нам і потрібна автокефалія».
Насправді і УПЦ, і митрополит Миколай стоять на однакових позиціях щодо питання української автокефалії – вона має бути на благо Церкви, а не на шкоду їй. І абсолютно ясно, на яких позиціях стоїть сайт «РвУ», який вже не вперше намагається накапостити Церкві своїми фейковими публікаціями. І не вперше – безуспішно.
Читайте також
«Канонічна математика» Константинополя, або Звідки в ПЦУ взялися єпископи
Чому для діалогу з ПЦУ немає фундаменту і чому «канонічна математика» Константинополя не дає результатів.
Слово як злочин: за що суд визнав винним митрополита Феодосія
Суд виніс вердикт митрополиту Черкаському Феодосію: винен! У чому? Аналізуємо вирок суду.
Чому під приводом національної безпеки влада насправді знищує Церкву
Сьогодні вже минуло достатньо часу, щоб побачити логіку знищення Православ'я в Україні. У чому вона полягає, і яка роль ПЦУ в цій схемі?
Екзархат Константинополя для УПЦ: порятунок чи пастка?
Що стоїть за розмовами про «третій шлях» для Української Православної Церкви і чим може закінчитися згода на нову структуру під омофором Фанару?
Чому переслідувачі Церкви рано чи пізно опиняються на лаві підсудних?
Ті, хто найактивніше нападає на Церкву, найчастіше прикривають цим власні злочини. І рано чи пізно за них розплачуються.
Чи можна християнину брати участь в іудейських обрядах?
Участь в іудейських обрядах стала вже звичною для багатьох православних священників, єпископів, політиків тощо. Чи є це допустимим? Що кажуть канони і святі отці?