Український Мінкульт Київського патріархату у боротьбі за рівність конфесій
У вересні 2017 року у Варшаві відбулась чергова нарада ОБСЄ з прав людини. Порушувались там і питання утисків прав віруючих.
Від України виступили голова Представництва УПЦ при європейських міжнародних організаціях єпископ Віктор (Коцаба), речник Київського патріархату Євстратій Зоря, ну і в якості офіційного представника України – Андрій Юраш, директор департаменту Мінкульту у справах релігій і національностей.
Тим, хто дивився або читав виступи українських спікерів, кинулася в очі дивовижна згуртованість і навіть одностайність держчиновника Юраша з представником УПЦ КП Зорею. Вони працювали як одна команда, їхні тези були повністю ідентичні. Причому більшість цих тез, як не дивно, з одного боку, були спрямовані проти Української Православної Церкви, а з іншого – відверто лобіювали інтереси Київського патріархату. Але найдивовижніше, що чимало з них були відверто неправдиві.
Читайте матеріали СПЖ тепер і в Telegram.
Читайте також
«Канонічна математика» Константинополя, або Звідки в ПЦУ взялися єпископи
Чому для діалогу з ПЦУ немає фундаменту і чому «канонічна математика» Константинополя не дає результатів.
Слово як злочин: за що суд визнав винним митрополита Феодосія
Суд виніс вердикт митрополиту Черкаському Феодосію: винен! У чому? Аналізуємо вирок суду.
Чому під приводом національної безпеки влада насправді знищує Церкву
Сьогодні вже минуло достатньо часу, щоб побачити логіку знищення Православ'я в Україні. У чому вона полягає, і яка роль ПЦУ в цій схемі?
Екзархат Константинополя для УПЦ: порятунок чи пастка?
Що стоїть за розмовами про «третій шлях» для Української Православної Церкви і чим може закінчитися згода на нову структуру під омофором Фанару?
Чому переслідувачі Церкви рано чи пізно опиняються на лаві підсудних?
Ті, хто найактивніше нападає на Церкву, найчастіше прикривають цим власні злочини. І рано чи пізно за них розплачуються.
Чи можна християнину брати участь в іудейських обрядах?
Участь в іудейських обрядах стала вже звичною для багатьох православних священників, єпископів, політиків тощо. Чи є це допустимим? Що кажуть канони і святі отці?