Підіймайте очі до неба!
Один святий говорив, що смуток і душевна туга неминучі так само, як неминучі осінь і зима.
Бувають складні ситуації, коли важливо перетерпіти, згрупувавшись. Коли ж морок огортає душу, із ним слід неодмінно боротися, так як пригнічений стан може бути небезпечним і незворотнім.
Зневіра переслідує всіх і зароджується з кількох причин. Одна з них – невдоволення собою, життям, оточуючими. Друга – всепоглинаюча лінь. Невдоволення, як правило, виникає з небажання і невміння терпіти. Терпіння – це щоденна, непроста і часто непомітна праця: змовчати, коли хочеться роздратовано відповісти; порадіти успіху колеги, якщо виникло бажання позаздрити; уникнути осуду кого-небудь у розмові; допомогти тому, кому ще гірше, ніж вам; уміти співчувати чужій біді; залишатися привітним і зберігати людську гідність, незважаючи ні на що. Ці маленькі щоденні кроки – насправді дуже сильні духовні ліки, протиотрута смутку, що зможе вберегти вас від руйнування особистості, від внутрішньої масштабної катастрофи.
Вчитися терпіти – одне з найскладніших завдань для будь-якої людини. Але тільки завдяки терпінню можливий рух уперед. Ані особисті стосунки, ані кар'єра, ані творчість не зможуть розвиватися без терпіння. Святі радять, коли находить хандра, згадати, в чому ми завинили перед ближніми: кого скривдили, засмутили, якої біди начудили. Тоді ми зможемо усвідомити, що не варті кращої долі по гріхах своїх, і тим тішитися.
Друга причина зневіри – лінощі. Добре б, щоб, як кажуть у прислів'ї, «Клин клином вибивають», але з лінню її ж методами не впоратися. Доведеться попрацювати. Побороти лінощі можна, тільки чесно зізнавшись собі, що ти лінуєшся і костенієш, а не виправдовувати своє безділля всякими вигадками. З цього визнання починається звільнення. Потрібно привчати себе до праці. А це непросто.
Прокинувшись, подякуйте Господу, що живі і неушкоджені, далі включайтеся в новий Божий день. Регулярне дотримання елементарних життєвих правил (особиста гігієна, робочий графік, прийом їжі і відпочинок) організовує і не дає випасти з життя. Побільше спілкуйтеся з хорошими людьми, обмінюйтеся тільки позитивною інформацією, частіше піднімайте очі до неба – і тоді проблеми стануть трохи меншими, біль – не таким гострим, а життя – зовсім не страшним!
Митрополит Антоній,
Керуючий справами Української Православної Церкви
АіФ
Читайте також
Пустеля мегаполісу: як знайти Бога в шумі новин і гулі думок
Про те, чому Бог не живе в онлайні і як створити тишу всередині себе, навіть якщо ви в метро.
Пророчества о воде: зачем Иордан потек вспять и почему огонь сошел на воду
У Хрещенський святвечір ми читаємо про те, як пустеля стає садом, а гірка вода – солодкою. Чому ці давні тексти є ключем до розуміння головної таїни свята?
Бог під ножем: Чому Церква святкує перший біль Христа
Ми часто ховаємо це свято за пам'яттю Василія Великого, соромлячись його фізіологічності. Але Бог довів, що Він – не голограма, а реальна людина.
Коли тебе списали: Святитель Нектарій про життя після втрати статусу
Ти втратив роботу, дім і повагу суспільства? Тобі здається, життя закінчене? Розмова з митрополитом, який став чорноробом, але переміг у Вічності.
Втеча до Єгипту: інструкція з виживання в часи Ірода
Бог біжить у країну зла, щоб врятуватися. Чому мовчання сьогодні голосніше за крик, а незнання новин – акт мужності? Вчимося у Святого сімейства мистецтву внутрішньої еміграції.
Святий, якого «скасували»: перша зустріч з Нектарієм Егінським
Його вигнали з ганьбою, позбавили роботи та засобів до існування. Чому найбільш гнаний єпископ XX століття – найкращий співрозмовник для українського християнина.