Як батьки повинні піклуватися про дітей

Сучасній людині виховання дітей у християнських традиціях може здатися непотрібним і зайвим. Моральність – це добре, звичайно, вважають деякі, проте нащо настільки заглиблюватись, дотримуватися постів та молитись, можна й так виростити дітей.

Якщо дитина виховується в євангельських істинах, в церковних традиціях, якщо в її родині панує любов і мир, якщо вона з дитячих років привчається до молитви, тоді є надія, що вона виросте хорошою людиною. Але якщо в родині зовсім інша атмосфера: сварки, незгоди, образи, культивуються хибні ідеали, що просувають сумнівні цінності антихристиянської цивілізації, побудованої на егоїзмі, то, звичайно ж, дитина виросте без орієнтирів та опори в житті.

Християнські ідеали безцінні, їх неможливо порівняти ні з чим іншим, вони не терплять півзаходів. Тому не можна бути наполовину християнином. Деякі намагаються служити двом «панам», але така думка вкрай небезпечна. Метатися між добром і злом, життям і смертю, святістю і гріхом, Христом і дияволом означає духовно і фізично вбивати себе, піддавати свою душу постійному руйнуванню. Потрібно визначитись, бути чи не бути справжньою людиною, і головне – вчасно це зробити, до повного руйнування.

У нинішнього суспільства є дивовижна можливість стати справді людяним і щасливим, це можливо лише в тому випадку, якщо ми будемо жити з Христом, якщо наше життя зможе відповідати способу життя святих, якщо ми навчимося читати правильні книги в дитинстві, будемо прагнути уникати наклепів і брехні, будемо приносити добрі плоди, а не годувати обіцянками і гарними словами.

Але є ще одна важлива умова. Головна перешкода на шляху до моральних висот – лінь. І треба берегти в першу чергу дітей від ліні – якоря, який не дасть їм можливості рухатися вперед і розвиватись.

Усі досягнення як в духовному, так і в матеріальному житті не з'являються самі по собі – це труд, щоденне подолання насамперед ліні. Особлива увага батьків повинна бути звернена на цю негативну властивість, яка сковує волю і призводить до млявості та слабкості душевної, фізичної, а також веде до непоправних наслідків.

Здолати лінь, як і будь-який інший гріх, сама людина не в змозі, тому і потрібно звертатись до Бога: «Господи, допоможи і помилуй нас!». І вчити цьому своїх дітей.


Митрополит АНТОНІЙ,

керуючий справами Української Православної Церкви

АиФ

Читайте матеріали СПЖ тепер і в Telegram.

Читайте також

Дзеркало поверх ікони: пастка «правильного» благочестя

Ми ховаємося від тривоги в устав. Але за ідеально вичитаними акафістами можна не помітити, як ми починаємо молитися власному відображенню, а не Христу.

Вавилонське будівництво на Дніпрі та крах силового єднання

Держава намагається узаконити відібрані храми. Але спроба замінити живу Церкву адміністративним стандартом точно повторює помилку будівничих у долині Сеннаар.

Духовна сліпота та ціна справжньої свободи

Євангельське чудо зцілення висвітлює прірву між живою вірою та соціальним страхом. Занурення у містичне богослов’я та таємниці справжнього прозріння.

Подвиг Бориса і Гліба проти культу війни

​Спогад про подвиг перших руських святих оголює страшну підміну смислів. Їхня відмова від братовбивства звучить викликом пропаганді насильства, що лунає сьогодні під церковними склепіннями.

Чому Іоанн Кронштадтський помирав без Літургії, а ми не хочемо на неї йти?

Святий пастир згасав духовно, коли не служив Літургію. І ми вмираємо без неї – повільно, тиждень за тижнем.

Навіщо ми звертаємося до святих, якщо Бог чує нас безпосередньо?

Молитва до святих – це прохання про допомогу в темряві, коли ми самі вже не можемо піднятися до Бога.