«Постимся постом приятным»
Началось.
«Батюшка, а можно мы "допостимся" уже в последнюю неделю?» ( Супруги 40-ка лет)
«Я пощусь только в первую и последнюю неделю...» (опытная многолетняя захожанка)
«У меня здоровья нет поститься». ( тридцатилетняя полная женщина, уличная продавец)
«У меня тяжелая работа, я не могу держать пост» ( пятидесятилетний строитель).
И совсем традиционное : «Главное, ведь людей не есть? Правильно?» – это молодые...
Это очень характерные вопросы после попытки поститься в первую седмицу Великого поста.
Люди все время ищут способы как избежать трудностей поста. Самым любимым является отговорка: «Но, ведь сказано: "Постимся постом приятным..."». Да, сказано. Но славянское слово «приятный» вовсе не означает «удобный», «комфортный», а – «принятый», т.е. тот пост, что мы приняли от Церкви, по наставлению святых, ради спасения души. А преодолевая себя, будем его иметь и в нашем смысле слова – приятным.
Пост, как и всякое духовное упражнение (и физическое тоже!) требует настойчивости, последовательности и комплекса. Нельзя воздерживаться от пищи и не молиться, не совершать доброделания, не бороться с грехом, не возвышать себя душеполезным чтением. Пост – это комплекс упражнений. И одно без другого ущербно.
И, напоследок: «У меня желудок болит от овощей!». Да, будет болеть. И от каш тоже. А знаете почему? Потому что пытаетесь их есть много. Желудку с непривычки очень тяжело. И доходит даже до гастрита.
Умеренней надо быть не только в качестве пищи, но и в количестве.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади