«Постимся постом приятным»
Началось.
«Батюшка, а можно мы "допостимся" уже в последнюю неделю?» ( Супруги 40-ка лет)
«Я пощусь только в первую и последнюю неделю...» (опытная многолетняя захожанка)
«У меня здоровья нет поститься». ( тридцатилетняя полная женщина, уличная продавец)
«У меня тяжелая работа, я не могу держать пост» ( пятидесятилетний строитель).
И совсем традиционное : «Главное, ведь людей не есть? Правильно?» – это молодые...
Это очень характерные вопросы после попытки поститься в первую седмицу Великого поста.
Люди все время ищут способы как избежать трудностей поста. Самым любимым является отговорка: «Но, ведь сказано: "Постимся постом приятным..."». Да, сказано. Но славянское слово «приятный» вовсе не означает «удобный», «комфортный», а – «принятый», т.е. тот пост, что мы приняли от Церкви, по наставлению святых, ради спасения души. А преодолевая себя, будем его иметь и в нашем смысле слова – приятным.
Пост, как и всякое духовное упражнение (и физическое тоже!) требует настойчивости, последовательности и комплекса. Нельзя воздерживаться от пищи и не молиться, не совершать доброделания, не бороться с грехом, не возвышать себя душеполезным чтением. Пост – это комплекс упражнений. И одно без другого ущербно.
И, напоследок: «У меня желудок болит от овощей!». Да, будет болеть. И от каш тоже. А знаете почему? Потому что пытаетесь их есть много. Желудку с непривычки очень тяжело. И доходит даже до гастрита.
Умеренней надо быть не только в качестве пищи, но и в количестве.
Читайте також
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.