«Постимся постом приятным»
Началось.
«Батюшка, а можно мы "допостимся" уже в последнюю неделю?» ( Супруги 40-ка лет)
«Я пощусь только в первую и последнюю неделю...» (опытная многолетняя захожанка)
«У меня здоровья нет поститься». ( тридцатилетняя полная женщина, уличная продавец)
«У меня тяжелая работа, я не могу держать пост» ( пятидесятилетний строитель).
И совсем традиционное : «Главное, ведь людей не есть? Правильно?» – это молодые...
Это очень характерные вопросы после попытки поститься в первую седмицу Великого поста.
Люди все время ищут способы как избежать трудностей поста. Самым любимым является отговорка: «Но, ведь сказано: "Постимся постом приятным..."». Да, сказано. Но славянское слово «приятный» вовсе не означает «удобный», «комфортный», а – «принятый», т.е. тот пост, что мы приняли от Церкви, по наставлению святых, ради спасения души. А преодолевая себя, будем его иметь и в нашем смысле слова – приятным.
Пост, как и всякое духовное упражнение (и физическое тоже!) требует настойчивости, последовательности и комплекса. Нельзя воздерживаться от пищи и не молиться, не совершать доброделания, не бороться с грехом, не возвышать себя душеполезным чтением. Пост – это комплекс упражнений. И одно без другого ущербно.
И, напоследок: «У меня желудок болит от овощей!». Да, будет болеть. И от каш тоже. А знаете почему? Потому что пытаетесь их есть много. Желудку с непривычки очень тяжело. И доходит даже до гастрита.
Умеренней надо быть не только в качестве пищи, но и в количестве.
Читайте також
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.
Від молитви до менеджменту: в Лаврі – нові «освітні програми»
Поки в Лаврі шукають «сакральне серце України», давня святиня перетворюється на майданчик експериментів: тепер тут пропонують «унікальні» курси з маркетингу.
Бути собою, коли всі збожеволіли: сила совісті і віри
Ми живемо у світі, де зло називають добром, а брехню — правдою. Ті, хто втратили совість, намагаються навчати нас моралі. Але навіть коли світ навколо зводить правду до божевілля, важливо не зраджувати Бога, свою совість і людяність. Бо істина — не там, де більшість, а там, де правда і Бог.
Різдво без канікул
Шкільні канікули у Рівному завершаться саме на свято Різдва за Юліанським календарем. Для багатьох родин це означає повернення до навчання замість спільного святкування важливого духовного свята.