Добро слід захищати

В ночь с 9 на 10 марта В Киеве подожгли с помощью зажигательной смеси храм Преображения Господня

Після обіду мені наснився сон.

Що православні в Україні як в'язні в Освенцімі. Що треба просто терпіти і не чинити опір злу. І йти на смерть. Будеш святим.

Я знаю й інші приклади.

Сергій Радонезький і Ілля Муромець навряд чи робили саме так.

Більш того. Якби всі смирно сиділи по норах і говорили про неопір злу, фашисти дійшли б до Владивостока.

Добро слід захищати і противитися йому.

Це аксіома.

Неопір злу це не смирення, а звичайна людська тупість. Це все одно, що шкодувати шкідників, котрі зжирають врожай. Гадаю, їх там не підгодовують?

Вибачте мене за все.

Я не закликаю до насильства. Але час навчитись оборонятися від зла. Сьогодні вистачає засобів захисту і потрібно навчитися ними користуватися.

Ударили тебе по лівій щоці, підстав праву і дай ногою в промежину. Вбити не вб'єш, а ось шкідливого потомства вже не буде.

Я знав одного батюшку, ще за часів Союзу. Так він від злодіїв капкани ставив на ведмедя. Два чоловічка в капкан попалися і більше до церкви ніхто не лазив.

А ось це ниття в Інтернеті ніякого толку не дає.

Читайте також

Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність

7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.

Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність

В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади

Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій

Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.

Алогічність любові

Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.

В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.

У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ

Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.