Добро слід захищати
В ночь с 9 на 10 марта В Киеве подожгли с помощью зажигательной смеси храм Преображения Господня
Після обіду мені наснився сон.
Що православні в Україні як в'язні в Освенцімі. Що треба просто терпіти і не чинити опір злу. І йти на смерть. Будеш святим.
Я знаю й інші приклади.
Сергій Радонезький і Ілля Муромець навряд чи робили саме так.
Більш того. Якби всі смирно сиділи по норах і говорили про неопір злу, фашисти дійшли б до Владивостока.
Добро слід захищати і противитися йому.
Це аксіома.
Неопір злу це не смирення, а звичайна людська тупість. Це все одно, що шкодувати шкідників, котрі зжирають врожай. Гадаю, їх там не підгодовують?
Вибачте мене за все.
Я не закликаю до насильства. Але час навчитись оборонятися від зла. Сьогодні вистачає засобів захисту і потрібно навчитися ними користуватися.
Ударили тебе по лівій щоці, підстав праву і дай ногою в промежину. Вбити не вб'єш, а ось шкідливого потомства вже не буде.
Я знав одного батюшку, ще за часів Союзу. Так він від злодіїв капкани ставив на ведмедя. Два чоловічка в капкан попалися і більше до церкви ніхто не лазив.
А ось це ниття в Інтернеті ніякого толку не дає.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади