О ксенофобии бывших священников
Вчера в комментариях к посту "О лжи о.Игоря Саввы" бывший клирик Запорожской епархии, ушедший к раскольникам КП, Станислав Ревтов обвинил протоиерея Геннадий Елин (Gennady Elin) в том, что он позволяет у себя комментировать НЕ УКРАИНКЕ, называя себя украинской церковью. НЕ УКРАИНКОЙ он назвал меня. Отказал мне в национальности, которую я получила от отца с мамой на том основании, что у меня в профиле фото "з ганчіркою" (тряпкой). "Тряпкой" он назвал Знамя Победы, которое в знак победы над нацистской Германией наши предки, в том числе и украинец Алексей Берест, водрузили над поверженным рейхстагом.
Я ему доложила, что я украинка, что мой отец – классик украинской литературы Олесь Бердник. Также объяснила вежливо и уважительно – что за "тряпка" у меня в руках.
Такое вот представление о том, что такое служение священника и как нести весть о том, что у Него "нет ни эллина, ни иудея".
Свой комментарий с обвинением в том, что я не украинка из-за "ганчірки" у меня в руках, пан Ревтов перенес на свою страницу https://www.facebook.com/profile.php?id=100011034767143
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади