Чому небезпечно бути модним
Митрополит Антоній, керуючий справами Української Православної Церкви
Людині слід дбати лише про те, щоб залишатися людиною в будь-якій ситуації, щоб виковувати в собі все найкраще, що дозволяє називатися справжньою людиною. Гонитва за модою – провальна справа, яка свідомо веде до краху.
Найчастіше, на жаль, людина розуміє це на схилі свого життя, коли, обернувшись назад, вона усвідомлює, що було головним, а що не вартим уваги та зусиль. Людина не може не розкаятися в тому, що витратила так багато сил та часу тільки на те, щоб лише здатися комусь кращою, моднішою, сучаснішою, ніж вона є насправді. Але виправити вже нічого не можна.
Бажання бути модним, бути в тренді, кажучи сучасною мовою, породжує лукавство: перед собою, перед людьми, перед Богом. А лукавство – це гріх, який, як іржа, роз'їдає нашу природу зсередини. Лукава людина завдає удару насамперед собі, така людина ворог самій собі. І гіршого ворога не придумати.
Ми всі тією чи іншою мірою залежні від думки натовпу. Роблячи вчинок, ми часто орієнтуємось на те, що скажуть оточуючі, чи не будуть вони насміхатися над нами, критикувати. Але ми при цьому не замислюємось, чи корисний цей вчинок для нашої душі, чи гідний він християнина.
Така гонитва за чужою думкою продиктована марнославством, яке є самим ненаситним гріхом. Воно штовхає людину на хибні та безглузді подвиги до повної знемоги та знеособлення.
Один святий сказав, що марнославна людина нагла перед Богом, але боязка перед людьми. Істинно, це так.
Будь-яка залежність шкідлива. Але ніщо так не псує душу, не ранить її, як залежність від думки інших. Це одна з найстрашніших залежностей, яка непомітно вбиває людину, її індивідуальність, таланти, зморюючи та спотворюючи. Людина, що потрапила до рук марнославства, стає безпорадним рабом.
Бажаю усім нам у наступні дні Великого посту усвідомити свій справжній стан, постаратися вирватись із натовпу, не слідувати його орієнтирам. Лише тоді ми зможемо здобути справжню духовну свободу, незважаючи на докори та глузування на нашу адресу. Час стати самими собою.
Читайте також
Громила, який став адептом любові до ворогів
Преподобний Силуан Афонський гнув залізо, пив горілку і одним ударом кулака мало не вбив людину. Зрештою він став святим.
Полуденний біс – давня назва апатії та туги
Смуток без причини – не новина для християн. Аскети півтори тисячі років тому дали цьому ворогу ім'я і описали всі його хитрощі.
Зцілення від душевної нудоти
Ми іноді плутаємо пошук євангельської правди з бажанням розквитатися з кривдником. У Нагірній проповіді Христос пропонує людині ковток живої води, що повертає життя.
Пастка лжепатріотизму і духовна мужність в епоху гонінь
Справжня любов до Батьківщини починається з перемоги над власними пристрастями. Погляд православного клірика на вірність Богу, хитрощі політиків і спокуси кар'єри.
Святий з нестерпним характером
Блаженний Ієронім Стридонський сварився з друзями, ображав опонентів і зривався на всіх – і цей нестерпний книжник дав Заходу Біблію, яку читали тисячу років.
Якщо молитва вкрилася кригою – це не наша провина
Коли канони давно читаються самими лише вустами, а серце мовчить, немов камінь, – це ще не відпадіння від Бога. У цього холоду є давня назва, і через нього проходили навіть найпалкіші молитовники.