Я рад, что узнал в Америке настоящую Америку

Кадр из фильма «Три билборда на границе Эббинга, Миссури»

Посмотрели с матушкой фильм намедни... «Три билборда на границе Эббинга, Миссури». В качестве режиссера и сценариста для своего нового фильма выступил Мартин Макдонах. Очень откровенный фильм. Главное мое чувство ­­– это удивление. Хорошее кино должно радовать и печалить, удивлять новыми открытиями и поднимать старые переживания, знакомить с новыми людьми и учить по-иному смотреть на близких, оно должно трогать! Все так и было! Не буду спойлерить, хотя там и нет надуманных интриг, там все происходит как бы на самом пике наших страстей и болей. От сердца к сердцу, хотя и страстного, и не просвещенного, но человеческого. Не дьявольского. Там есть дьявольщина, и вопрос открыт пока едут Милдред и Диксон, но как бы не решили герои фильма (читай зритель) – дьявол уже побежден. Преодолением себя. Изменением себя. Путь через обретение самого себя ведет к Самому Богу. Хотя в фильме и нет разговоров о Боге, а официальная католическая церковь даже критикуется за свой формализм. Но в фильме есть что то другое. Способность совершать поступки. И быть за них ответственными. Это главное. Фильм не есть пособие по преодолению депрессии, но именно многообразие чувств, способность сопереживать чужим страданиям и делают нас людьми, а потому «Три билборда», я считаю, есть едва ли не самый человечный фильм последних лет. А сострадать здесь придется много, ведь у всех героев здесь своя правда, свои ошибки, свои грехи, своя боль и свои возможности для подвига и подлости. И да )) я увидел другую Америку. Понятную, родную что ли, человечную и одновременно, заставляющая уважать ее и ее людей не за баксы и демократию, а по родстве душ и смыслов, за общее отношение к жизни. И эта не та Америка, которая в новостях и у политиканов. Я рад, что узнал в Америке настоящую Америку.

Читайте також

Правда, про яку не хочуть говорити!

Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.

На чиєму боці Бог — Росії чи України?

​Духовні роздуми на основі Біблії ​Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.

Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого

Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.

Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова

Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?

Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність

7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.

Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність

В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади