Я рад, что узнал в Америке настоящую Америку
Кадр из фильма «Три билборда на границе Эббинга, Миссури»
Посмотрели с матушкой фильм намедни... «Три билборда на границе Эббинга, Миссури». В качестве режиссера и сценариста для своего нового фильма выступил Мартин Макдонах. Очень откровенный фильм. Главное мое чувство – это удивление. Хорошее кино должно радовать и печалить, удивлять новыми открытиями и поднимать старые переживания, знакомить с новыми людьми и учить по-иному смотреть на близких, оно должно трогать! Все так и было! Не буду спойлерить, хотя там и нет надуманных интриг, там все происходит как бы на самом пике наших страстей и болей. От сердца к сердцу, хотя и страстного, и не просвещенного, но человеческого. Не дьявольского. Там есть дьявольщина, и вопрос открыт пока едут Милдред и Диксон, но как бы не решили герои фильма (читай зритель) – дьявол уже побежден. Преодолением себя. Изменением себя. Путь через обретение самого себя ведет к Самому Богу. Хотя в фильме и нет разговоров о Боге, а официальная католическая церковь даже критикуется за свой формализм. Но в фильме есть что то другое. Способность совершать поступки. И быть за них ответственными. Это главное. Фильм не есть пособие по преодолению депрессии, но именно многообразие чувств, способность сопереживать чужим страданиям и делают нас людьми, а потому «Три билборда», я считаю, есть едва ли не самый человечный фильм последних лет. А сострадать здесь придется много, ведь у всех героев здесь своя правда, свои ошибки, свои грехи, своя боль и свои возможности для подвига и подлости. И да )) я увидел другую Америку. Понятную, родную что ли, человечную и одновременно, заставляющая уважать ее и ее людей не за баксы и демократию, а по родстве душ и смыслов, за общее отношение к жизни. И эта не та Америка, которая в новостях и у политиканов. Я рад, что узнал в Америке настоящую Америку.
Читайте також
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.
Від молитви до менеджменту: в Лаврі – нові «освітні програми»
Поки в Лаврі шукають «сакральне серце України», давня святиня перетворюється на майданчик експериментів: тепер тут пропонують «унікальні» курси з маркетингу.
Бути собою, коли всі збожеволіли: сила совісті і віри
Ми живемо у світі, де зло називають добром, а брехню — правдою. Ті, хто втратили совість, намагаються навчати нас моралі. Але навіть коли світ навколо зводить правду до божевілля, важливо не зраджувати Бога, свою совість і людяність. Бо істина — не там, де більшість, а там, де правда і Бог.
Різдво без канікул
Шкільні канікули у Рівному завершаться саме на свято Різдва за Юліанським календарем. Для багатьох родин це означає повернення до навчання замість спільного святкування важливого духовного свята.