А что Патриарх не приехал в Кемерово?
Спрашивают: а что Патриарх не приехал в Кемерово?
- Неужели не понятно, что Патриарх там сегодня бы просто "путался под ногами".
Там есть свой митрополит, архиереи, священники.
Пафосные проповеди никому не нужны. Сегодня, когда еще идут опознания тел, когда сердце разрывается от горя и рассудок -от вопросов, обычные батюшки с дьяконами нужнее всего. К ним преклоняют свои скорбные головушки неутешные. И они совершают свое печальное похоронное служение по кемеровским церквям. Эти священники, родные, простые, обычные, сегодня нужнее всего.
Патриарх же должен вознести молитвы в главном храме Руси, со своей кафедры призвать народ верных совершить свой молитвенный подвиг. Он должен прямой свечей горения Богу быть символом стойкости в горестные дни для всех.
Возможно, что уже после Пасхи, на поминальные дни или на сороковый день приедет и Первосвятитель соборно послужить в кемеровском соборе службу.
Я так полагаю...Сегодня же, не время ему там быть. Уверен.
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.