Я запретил себе смотреть видео и читать смс погибающих детей
Я три дня молчал, смог только ставить сочувствующие смайлики, на большее не было сил. Я три дня прислушивался к себе. У кого есть дети, у кого есть хоть немного еще здорового сердца, тот поймет весь ужас происшедшего. Я наблюдал, как бы со стороны, как залезает в мой мозг и мою душу это липкая, разъедающая, ужасная, вытесняющая все живое и разумное … я не знаю, что это было, но оно было очевидным. Я не позволял себе усилием воли этому войти в меня. Я запретил себе смотреть видео с места происшествия, читать смс погибающих детей, не позволял себе представлять их ощущения, в том смысле, чтоб попытаться им таким образом посочувствовать! Этого нельзя было делать, потому что их последние минуты жизни это выше человеческих сил! Так можно было бы сойти с ума. И тогда я стал очень тихонько молиться. Тихо-тихо. Скорбь осталась, но молитва стала ее поддерживать своими крыльями. Не стало слов, есть только молитва. За живых и … живых 64 человека! «Я вас люблю. Всех.»
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади