Этот "крик души", жаждущей прощения, сделал мой день...
В такие дни, как сегодняшний, в преддверии Пасхи, почему-то на службы приходят люди, очень редко ходящие в храм. И еще реже прибегающие к Таинствам. Сегодня тоже, из 30 исповедающихся перед Причастием, человек 10 в последний раз на Исповеди были минимум год назад... Самое тяжелое для меня - исповедовать таких прихожан. Очень трудно достучаться до совести, пробудить их душу от сна бесчувствия.
Одна из таких прихожанок, подойдя к аналою, сказала сразу, как отрезала: "Каюсь. Грешна во всем" И уже склонила голову под епитрахиль, дескать, остальное - не твоего ума дело.
Пытался я и так с ней поговорить, и эдак, уже не знал, что и сделать, чтоб она хоть чуть-чуть, хоть самую малость захотела облегчить свою бессмертную душу....
И тут она, тоже уже изрядно подуставшая от моих приставаний, выдала: "Ну что вы меня мучаете... Христос вон, Марию Магдалину простил... а вы меня никак не хотите"....
Этот "крик души", жаждущей прощения, сделал мой день...
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.