Собака на сене в Птичьей
Помню, когда священника УПЦ с семьей в селе Грибовица силой вытолкали из дома сторонники УПЦ КП, я говорил, что беззаконие порождает беззаконие. Знаете, что теперь в этом доме? Думаете, там кто-то поселился? Кто-то живет? Нет! Однако - сделали, как хотели! И это несмотря на тот факт, что этот дом юридически им не принадлежал.
Также произошло вчера вечером в Птичьей. После того как украинскими судами окончательно было установлено право собственности общины УПЦ на местный Свято-Успенский храм, сторонники УПЦ КП в селе его захватили, пользуясь услугами радикально настроенных элементов. До этого, по решению суда храм был опечатан. Что там сейчас? Думаете, триумфаторы служат службы? Готовят храм для Пасхи? Нет! Его снова опечатали. И все это - опять же несмотря на закон.
Где закон, спросите вы? Да нет его! Захотят, завтра придут в ваши дома, назовут их своими и присвоят... совсем без надобности жить в них или хотя бы заночевать на день-два. Вот так ...
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.