Мы знаем, что Он Воскрес и победил. Но апостолы не знали
Христос Воскресе! Воистину Воскресе!
Тут как бы и писать нечего. Все и так понятно. Но, понятно для нас. Для тех, кто смотрел на Распятие уже через призму Воскресения. Мы знаем/знали, что Он Воскрес и победил. Но, они (апостолы) не знали.
Для них все было страшно и ужасно. Они были в отчаянии. Ведь вот, Он входит в Иерусалим и Его встречает восторженная толпа. Точно будет Царем. Точно Мессия. И братья Громовы решают, кто сядет справа от Него в Его Царстве... Народ ходит за Ним, слушает Его. Апостолы радуются и может, даже, гордятся: «Вот это я, Петр. Я с Ним. Он мой Учитель». А потом...
Совершенно непонятный суд. Жестокий приговор. Требование той самой толпы распять Его. Избиение. Смерть. Погребение. И тот самый Петр говорит, что «нет, я не с Ним. Я не знаю этого Человека»... Уныние, отчаяние, ужас...
Можем ли мы «тогда» понять апостолов? Нет. Так же, как не можем понять и «после», когда Он Воскрес, а они боялись поверить, потому что боялись «а вдруг неправда?». Проверяли, смотрели, не верили своим глазам. А потом увидели Воскресшего...
Дай же, Господи, и нам увидеть! Воистину Воскресе Христос!!!
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади