Лепта вдовицы – да подавись ты!
Я всегда привожу такой пример. Как-то на Пасху, когда уже праздник прошел, я дополнительное вознаграждение батюшкам раздавал – в красивом таком не конвертике, а пакетике и с шуткой. Потому что, если в начале поста священники – как психологи, то в конце поста, особенно Великого поста, они становятся уже психиатрами.
У тебя самого уже мозги практически не работают от того, что слышишь, от бесконечной исповеди, а иногда и от первой исповеди. Все это очень сложно, особенно Великим постом. И нужна разгрузка, дополнительное питание батюшкам, особенно многодетным. И вот я вручаю пакетик и говорю: «Лепта вдовицы». Другому: «Лепта вдовицы». Все улыбаются, все довольны, поцеловались в щеку на праздник Святой Пасхи. Даю следующему батюшке: «Лепта вдовицы». И вдруг вижу: он в лице переменился. Глаза навыкате, удивленный взгляд. Я про себя подумал: «Интересно, еще не знает, сколько в пакетике, а уже почувствовал, что он не такой и толстый, уже подумал: вот какой жмот Мелхиседек. Что, тактильные чувства так развиты? И почему он расстроился?»
И вдруг он спрашивает: «Батюшка, что вы сказали?» А ему отвечаю: «Я сказал: лепта вдовицы». Он лезет ко мне обниматься, целоваться и все повторяет: «Слава Тебе, Боже; слава Тебе, Боже; слава Тебе, Боже». Я не могу понять, что происходит. А он тут и говорит: «А мне послышалось: да подавись ты!» Лепта вдовицы – да подавись ты! Вот как бывает в конце Великого поста. Насколько это сложно – священническое служение. И это пример, как недоразумение сразу и разрешилось, потому что мы объяснились.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади