Что веселого вы находите в наступающей Пасхе?
Друзья мои, не хотел подымать этот вопрос в Страстную и Светлую седмицы, но в этом году, слишком уж это явление стало массовым, поэтому промолчать не получается.
Перед Праздником Христового Воскресения, дня за 3 - 4 мне стали приходить такие открытки...
Всегда прошу всех ДУМАТЬ над своей верой. РАЗМЫШЛЯТЬ, в Кого мы верим, какие у нас праздники и обычаи.... И не быть бездумными язычниками, носящими кресты-украшения или амулеты...
Скажите мне, дорогие, называющие себя Православными, что вы празднуете так весело и бездумно перед Воскресением Господа?
Ночную молитву в каплях пота и крови оставленного наедине в Гефсиманском саду Господа о чаше страданий, которую Ему надлежит испить до дна?
Предательство, продажу Бога человеком?
Беззаконное судилище, оплевание, избиение Того, Кто Сам принес Себя в жертву за нас?
Или, может быть, позорную смерть Бога на кресте?
Или тишину, объявшую Землю, когда Господь сошел во Ад?
Что веселого вы находите в НАСТУПАЮЩЕЙ пасхе?
Читайте також
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.