Напомню, что Патриарх Варфоломей - турецкий чиновник
Евстратий Зоря выдал очередную порцию эндорфинов жаждушим признания партийной организации Киевский Патриархат частью Вселенского Православия.
Сколько раз это уже было!
Напомню, что Патриарх Варфоломей - турецкий чиновник, которому признать Киевский Патриархат не позволил Эрдоган еще во времена Ющенко, когда его с помпой встречали на Украине. А что уж говорить о самостоятельности в принятии решений Варфоломеем после того, как после подавления военного переворота в Турции в 2016 году вскрылись связи Патриарха Варфоломея с ЦРУ и Гюленом! После провала путча из Управления по делам религии Турции было уволено 492 человека, это как раз те люди, которые и реализовывали проамериканскую политику Фанара, в т.ч. посылали сигнали о возможности признания Киевского патриархата.
Да и вряд ли Константинопольский патриархат, который волнуется в связи сокращением перечислений на Фанар денег из США, а также реальной угрозой выхода Американской архиепископии из юрисдикции Константинополя, будет поощрять раскол на Украине.
Читайте також
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.