«Топор в гроб, чтобы дом себе там построил»...
Мы как-то очень быстро поверили советскому пафосу «мы на небо залезем, разгоним всех богов».
Кажется, отбросить христианство, и «заживём», сразу станем просвещенными, отбросим мешающие жить предрассудки.
И только сейчас становится ясно, что альтернатива христианству в «широких массах» совсем не атеизм. Что христианство защищало нас, было барьером между многотысячелетним «бессознательным» религиозным опытом предков.
И так-то на протяжении веков «оттуда» из-за барьера всякое пролезало. А в советскую эпоху барьер истончился и полезло сильнее.
«Бог в душе» - это только одно из проявлений порабощения человека миру духов. Почтить предков тем, что они любили: выпить, закусить, песни погорланить, подраться. Освящение воды, культовой трапезы, веток, урожая. И вершина всего - погребальные обряды, где у самых нерелигиозных граждан будут «соблюдены» все неописанные обычаи и традиции с самыми нелепыми объяснениями и комментариями (в крайностях: «топор в гроб, чтобы дом себе там построил», «блины с лица покойника батюшке скормить» и тд и тп.
Читайте також
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.