«Топор в гроб, чтобы дом себе там построил»...
Мы как-то очень быстро поверили советскому пафосу «мы на небо залезем, разгоним всех богов».
Кажется, отбросить христианство, и «заживём», сразу станем просвещенными, отбросим мешающие жить предрассудки.
И только сейчас становится ясно, что альтернатива христианству в «широких массах» совсем не атеизм. Что христианство защищало нас, было барьером между многотысячелетним «бессознательным» религиозным опытом предков.
И так-то на протяжении веков «оттуда» из-за барьера всякое пролезало. А в советскую эпоху барьер истончился и полезло сильнее.
«Бог в душе» - это только одно из проявлений порабощения человека миру духов. Почтить предков тем, что они любили: выпить, закусить, песни погорланить, подраться. Освящение воды, культовой трапезы, веток, урожая. И вершина всего - погребальные обряды, где у самых нерелигиозных граждан будут «соблюдены» все неописанные обычаи и традиции с самыми нелепыми объяснениями и комментариями (в крайностях: «топор в гроб, чтобы дом себе там построил», «блины с лица покойника батюшке скормить» и тд и тп.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади