Каким образом будет нивелировано влияние РПЦ на умы прихожан УПЦ?
Итак, 268 народных депутатов абсолютно ожидаемо вслед за президентом вторглись на территорию церкви, куда им вообще-то вход запрещен по конституции. Но кто ее нынче у нас соблюдает?
Итак, в очередной раз Украина пишет челобитную вселенскому патриарху Варфоломею I с просьбой о предоставлении автокефалии.
Вот совершенно не понимаю зачем? Пан Денисенко итак захватил часть храмов УПЦ и объявил себя патриархом. Так что еще надо? Зачем потомкам гордых шумеров чье-то разрешение? Вон армяне и грузины имеют свои отдельные церкви и никому не подчиняются. Зачем Порошенко&Филарету хочется подчиняться и унизительно просить разрешения?
Порошенко стращал в Раде депутатов тем, что Россия использует церковь как инструмент влияния на Украину. И подчеркнул, что получение автокефалии якобы не будет означать, что церковь станет государственной. Тогда 2 вопроса для первого класса: зачем президент и Рада вмешиваются в негосударственный аспект? Каким образом будет нивелировано влияние РПЦ на умы прихожан УПЦ?
Читайте також
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.