Категории прихожан церкви

КАТЕГОРИИ прихожан церкви:

Прихожане - те, кто ходит на воскресные и праздничные богослужения;

Пришельцы или захожане - те, кто иногда заходит в храм;

Подсвечники - те, кто считает, что главное таинство в церкви - ставить свечи;

Писатели - те, кто считает, что подача записки в храме освобождает их от обязанности личной молитвы;

Привожаны - те, кого «приводили» в храм родственники;

Хрестопохоронникы - те, кто бывает в храме только на чьих крестинах или похоронах;

Пасхальникы - те, кто бывает в храме только на Пасху;

Принесенцы - те, кого в храм только приносят - сначала окрестить, а потом отпеть (последние, к сожалению к молящимся не относящихся)

Запорожцы - те, кто ходит часто, но стоит только за порогом храма;

Храм - это Дом Божий, где каждый Святой Литургии происходит Жертва Христа за наши грехи, поэтому приходить в храм мы должны с большим стремлением встречи с Господом и осознанием важности всех Таинств, которые там происходят.

Читайте також

Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова

Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?

Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність

7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.

Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність

В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади

Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій

Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.

Алогічність любові

Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.

Справедливість не за ярликами

В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.