С Днем Победы! Христос Воскресе!
Я давно перестал ввязываться в холивары типа «это праздник скорби-памяти и ничего другого», а также в прочие исследования смысла Победы. Не ввязываюсь, потому что устал от лжи, которая приобрела уже не просто локальные черты, а вошла в нашу жизнь уже как новая параллельная реальность. Как черная дыра энтропии. Бороться с ней, доставая аргументы-козыри, просто неблагодарное дело, у новых властителей дум «все карты крапленые», но все же, за мной, похоже, осталось одно – СВИДЕТЕЛЬСТВОВАТЬ и стоять в Истине. Свидетельствовать о том, за что «деды воевали», и отсюда станет ясно – что мы празднуем сейчас. Жаль только обманутых людей, перефразируя святителя Василия Великого – кто смотрит на ложь без отвращения, тот скоро станет употреблять ее с удовольствием… Так вот. Была Великая Отечественная война, и она закончилась Великой Победой! Нашей Победой! 9 мая! И Победа у нас одна! Как и Пасха! Победа есть не скорбь, а радость и праздник! По-украински – «Свято»! Тогда точно уловили звуки от струн душ наших народов! Получилась симфония. А сейчас хотят переделать эту мелодию... и уже звучит какофония. Это как в Распятии видеть только орудие смерти, а не путь к Воскресению, к Пасхе. И все же, несмотря на все! Была и есть Победа над злом, над грехом! С наступающим Днем Победы! Христос Воскресе!
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади