Традиційні сімейні цінності: міф чи реальність?

15 травня весь світ відзначає день сім'ї.

З історії нам відомо, що  20 вересня 1993 року відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї ООН було запроваджено Міжнародний день сім'ї, який відзначається щороку 15 травня. На думку Генерального секретаря ООН Кофі Аннана, коли зневажаються основні права однієї сім'ї – єдність всієї людської сім'ї, членами якої вони є, перебуває під загрозою.

Що таке сім’я? Алегра МакБірні, американська письменниця, писала: «Сім’я – це надзвичайне упорядкування, яке задумав Бог у Своїй геніальності і любові. Це вдале поєднання: дітей і дорослих, скуйовдженого волосся і сивини, сили і слабкості, вправності і невміння, впевненості і пошуку. Усе це Він вміщує у таке собі поєднання «будинок – лікарня – пральня – робота – школа» – і називає одним словом – ДІМ». «Сім’я» по-єврейськи те саме, що і «дім», тому що ці значення передавались одним і тим самим словом «байіт». Едіт Шифер говорив: «Сім’я – це взаємодія особистостей, поглядів та емоцій; це – рух життя; це – музей спогадів; це – правила і свобода; це – притулок; це – економічна одиниця».

Міжнародні закони, котрі визначені асамблеєю ООН, знаходять підтримку у всіх світових християнських конфесіях, адже сімейні цінності поставлені на високий не тільки соціальний, але й і духовний рівень. Витоки сімейного життя з’явилися не за планом якогось комітету чи внаслідок експерименту певної групи соціологів. Сім’я також не є просто продовженням традиції. Сім’я зародилася з волі Божої. Так для чого ж наш Творець створив сім’ю? Перша книга Біблії Буття (Бут. 1:27, 28): «І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх. І поблагословив їх Бог і сказав до них: Плодіться і розмножуйтесь, і наповнюйте землю…». «І сказав Бог: Недобре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього» (Бут. 2:18).  «І побачив Бог усе, що вчинив. І ото – вельми добре воно!» (Бут. 1:31). Бог у Своїй любові до людини задумав, щоб у шлюбі чоловік та жінка стали настільки близькими і нероздільними, що буквально злилися б воєдино і стали одним тілом: «І промовив Адам: Оце тепер  вона – кість від костей моїх, і тіло від тіла мого. Вона чоловіковою буде зватися, бо взята вона від чоловіка. Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, – і стануть вони одним тілом» (Бут. 2:23, 24).

Отже бачимо, що християнські цінності та думка світського суспільства одноголосно говорять про сімейні цінності як фундамент людського буття. Та все ж завжди знайдеться опозиція, котра буде не тільки протестувати, але й в даному випадку відстоювати узаконення таких норм, які суперечать не тільки якимось певним релігійним чи соціальним основам, але йдуть в противагу самим природним законам. Річ йде про закони, які визначають офіційний дозвіл на пропаганду гомосексуальних стосунків та їх узаконення та визнання нарівні з традиційним шлюбом.

Історичні свідчення говорять нам про те, що єдиною архаїчною цивілізацією древності, в якій не прийнятними вважались гомосексуальні відносини, були євреї. Тому і Священне Писання говорить нам про те, що це був боговибранний народ. Варто поглянути на давні законодавства для повноти картини. Жоден з найдавніших правових кодексів стародавньої Месопотамії, від законів Урукагіни (2375 р. до н.е.) до законів Хаммурапі (1726 р. до н.е.), не забороняє гомосексуальні дії. Хетський звід законів другого тисячоліття до нашої ери згадує одностатевий секс, але тільки в зв'язку з інцестом: чоловік не повинен мати сексуальних відносин зі своєю матір'ю, донькою чи сином. Марійський цар Зімрі-Лін і вавилонський цар Хаммурапі мали наложників-чоловіків.

За законами Ману (I - III ст. до н. е., але ймовірно висхідний до більш ранніх часів), брахман, який зробить протиприродний акт з чоловіком ... повинен покупатися в одязі, точно так, як за стосунки з жінкою днем, в воді або на возі – перераховується все разом як рівні проступки проти моралі. Дівчина за лесбійський секс карається штрафом і десятьма різками, а жінка – більш суворо, але це в обох випадках за спокушання діви, яку берегли як зіницю ока.

З цього ми бачимо, як древнє язичницьке суспільство ставилось до одностатевих стосунків доволі лояльно. Щодо нового тисячоліття, котре ознаменувало собою прихід християнства, в державах, котрі ставали християнськими, відношення до гомосексуалізму було категоричне і жорстоке.

На початку IV століття н.е., імператор Костянтин, керуючись релігійними і політичними мотивами, ввів смертну кару за гомосексуалізм. У 390 році імператор Феодосій I, в порядку боротьби з язичницькими культами, видав закон, за яким пасивна гомосексуальність в борделях каралася спаленням заживо. У 438 р. Феодосій II розповсюдив цю кару на всіх, викритих в «пасивній содомії», а Юстиніан в 538 і 544 рр. велів піддавати страті всіх учасників подібних дій, незалежно від сексуальної позиції.

Такі дії щодо гомосексуальних відносин цілком виправдані, адже вони несли руйнівну силу для міцності суспільства та моральних норм.

Повертаючись до сьогодення, ми бачимо неоднозначне відношення до одностатевих відносин та шлюбів, в контексті загрози інституту сім’ї.  На сьогодні ряд країн узаконили такі відносини і зробили їх нормою.

Сьогодні, якщо ми говоримо про інститут сім’ї, ми повинні чітко розуміти, для чого він існує.  Найперше це народження майбутнього покоління.

З 23 листопада 2015 р. Кабінет Міністрів України затвердив «План дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року» № 1393-р. (далі План). Цей документ є дорожньою картою для адаптування українського законодавства до деяких негативних стандартів Європейського союзу. Зокрема, План передбачає легалізацію так званого цивільного партнерства для одностатевих пар, всиновлення дітей трансґендерними людьми, впровадження у навчальний та виховний процес тем про одностатеві стосунки як норму сексуальної поведінки, проведення так званих «маршів рівності» та інших видів пропаганди гомосексуалізму за державної підтримки, надання права бути донорами крові людям із різними формами ризикованої поведінки тощо.

Також, у 2015 році Верховною Радою України були внесені зміни до Кодексу законів про працю. Головна мета цієї ініціативи – впровадити словосполучення «ґендерна ідентичність» і «сексуальна орієнтація» у національне законодавство.

8 лютого Радою Церков України була оприлюднена питиція, яка в своєму змісті має чіткі позиці стосовно цього законодавства. В ній написано: «Просимо Президента України:

1. Звернутися з посланням до народу України та посланням до Верховної Ради України щодо підтримки, захисту та популяризації традиційних сімейних цінностей та інституту сім’ї в Україні;

2. Розробити та видати указ Президента України про загальнодержавну стратегію захисту та популяризації традиційних сімейних цінностей та інституту сім’ї в Україні;

3. З метою захисту і розвитку інституту сім’ї та підвищення моральності українського суспільства розробити та внести до Верховної Ради, як невідкладний, законопроект про заборону пропаганди і популяризації різних видів девіантної статевої поведінки й антисімейних ідей, у тому числі, у формі так званих «маршів рівності», «прайдів», «гей-парадів», «фестивалів квір-культури», тематичних матеріалів у засобах масової інформації».

Щодо позиції УПЦ, то вона чітка й зрозуміла та базується на Священному Писанні та канонічних засадах. Всемогутній Бог створив чоловіка і жінку так, що вони і фізично, і духовно доповнюють одне одного. Після того, як Він поєднав їх у союз, що став першим у світі шлюбом, Адам одразу ж відчув, що Єва є його невід’ємною частиною. Так що у шлюбі закладений великий потенціал для щастя і взаєморозуміння. Перший шлюб, першу сім’ю поблагословив Господь і поставив перед нею певні цілі:

1. плодіться і розмножуйтеся;

2. наповнюйте землю;

3. оволодівайте землею;

4. пануйте над творивом;

5. займайтесь землеробством.

Іісус Христос пізніше підтвердив прекрасну ідею створення сім’ї, нагадавши фарисеям започатковані Богом принципи її створення і принципи взаємовідносин між чоловіком та жінкою: «Чи ви не читали, що Той, Хто створив споконвіку людей, «створив їх чоловіком і жінкою?». І сказав: «Покине тому чоловік батька і матір і пристане до дружини своєї, – і стануть вони одним тілом» (Мф.19: 4,5). Іісус Христос чітко дав зрозуміти фарисеям, що шлюб має бути моногамним. Тобто кожен чоловік повинен мати свою дружину і кожна дружина – свого чоловіка: «…нехай кожен муж має дружину свою, і кожна жінка має свого чоловіка» (1Кор. 7:2).

Коли Бог єднає чоловіка і дружину біологічними і духовними узами, то сягає самої глибини їхніх душ, зв’язуючи дві волі, зливаючи воєдино їхні розум і почуття. Двоє стають одним. Їхня ціль – досконале єднання душ. Бог поєднує чоловіка та жінку назавжди. Тому, святкуючи Всесвітній день сім’ї, ми повинні задуматись, які ж для кожного з нас є сімейні цінності, і на якому фундаменті вони збудовані,

Читайте також