Берите всю семью и с утра идите в церковь

Свято-Покровский Голосеевский монастырь

Из серии «Лики православия» – Перед причастием

Я опять какой-то не такой...

Все патриоты как патриоты – праздновали день вышиванки, а я вышивал в Свято-Покровском Голосеевском монастыре, где нормальные украинцы праздновали один из главных православных праздников – Вознесение Господне.

Был в гостях у матушки Алипии.

Очень-таки хорошо провел день.

Чего и другим очень даже советую. Скоро Троица – 27 мая.

Не слушайте и не читайте наши СМИ. Берите всю семью и с утра идите в церковь. И получайте заряд своих жизненных батарей, живите в мире и любви, и будет у вас счастье!

Слава Богу за все!

Благодарствую всех за терпение и простите, если кому вдруг помешал в чем-то.

Фото открывайте на весь экран, чтобы можно было разглядывать.

Читайте також

Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність

7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.

Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність

В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади

Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій

Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.

Алогічність любові

Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.

Справедливість не за ярликами

В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.

У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ

Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.