Правило веры и образ кротости
Престольный праздник
Вчера служил на Никольском приходе. Это старейший (80 лет) городской храм.
Престольный день, он удивительное наполнение имеет. Кроме торжественности, значимости, многолюдности и праздничного настроения, молитва по-особенному в душе и, надеюсь, на Небе звучит. Как сказал, кто-то из умных и великих: Бог находится от тебя на расстоянии молитвы. Именно в престольный день это реально понимаешь.
Молебен с акафистом и водосвятием, литургия, славление святителя у его иконы, слова благодарности друг к другу, многолетия, праздничная трапеза... казалось бы, уже все понятно, ясно и опытом годов проверено. Но! Нет однообразности в данной одинаковости, есть неповторимость и особые чувства, которых не было в годы предыдущие.
Почему?
Незаметно для себя, с каждым прожитым в Церкви годом, мы духовно возрастаем, вера обретает новые грани, появляются более глубокие переживания, открывается то, чего раньше не понимал, не видел, не ощущал.
Вот только в года преклонные рассказать оперативно о святительском торжестве в интернете, перебрать фото, вспомнить подробности в тот же день не удается. Душа требует: напиши, расскажи, поделись, а тело ухмыляется: пока не полежишь, не поспишь, не отдохнешь, ничего не напишешь и не расскажешь.
Поэтому и рассказываю утром.
Хотя оно и к лучшему. По-иному переживается и вспоминается.
Так что, прости, святителю отче Николае, за немощь вечернюю, но икона твоя, как раз справа у стола компьютерного, есть напоминание того, что вчера твой праздник был, и что ты всегда и во веки вечные «правило веры и образ кротости».
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади