Правило веры и образ кротости
Престольный праздник
Вчера служил на Никольском приходе. Это старейший (80 лет) городской храм.
Престольный день, он удивительное наполнение имеет. Кроме торжественности, значимости, многолюдности и праздничного настроения, молитва по-особенному в душе и, надеюсь, на Небе звучит. Как сказал, кто-то из умных и великих: Бог находится от тебя на расстоянии молитвы. Именно в престольный день это реально понимаешь.
Молебен с акафистом и водосвятием, литургия, славление святителя у его иконы, слова благодарности друг к другу, многолетия, праздничная трапеза... казалось бы, уже все понятно, ясно и опытом годов проверено. Но! Нет однообразности в данной одинаковости, есть неповторимость и особые чувства, которых не было в годы предыдущие.
Почему?
Незаметно для себя, с каждым прожитым в Церкви годом, мы духовно возрастаем, вера обретает новые грани, появляются более глубокие переживания, открывается то, чего раньше не понимал, не видел, не ощущал.
Вот только в года преклонные рассказать оперативно о святительском торжестве в интернете, перебрать фото, вспомнить подробности в тот же день не удается. Душа требует: напиши, расскажи, поделись, а тело ухмыляется: пока не полежишь, не поспишь, не отдохнешь, ничего не напишешь и не расскажешь.
Поэтому и рассказываю утром.
Хотя оно и к лучшему. По-иному переживается и вспоминается.
Так что, прости, святителю отче Николае, за немощь вечернюю, но икона твоя, как раз справа у стола компьютерного, есть напоминание того, что вчера твой праздник был, и что ты всегда и во веки вечные «правило веры и образ кротости».
Читайте також
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.