Инфантильный лидер автокефального течения
Митрополит Переяслав-Хмельницкий и Вишневский Александр (Драбинко)
Сейчас вл. Александр (Драбинко) изображает себя безупречным рыцарем автокефалии. Но по сути, что он сделал конкретного для того, чтобы УПЦ получила эту автокефалию? А ничего.
В течении многих лет вл. Александр имел все – деньги, власть, влияние. И за все эти годы он не смог ни собрать группу своих единомышленников, ни выработать конкретную программу действий. Он не смог даже создать собственный медийный орган для трансляции своих взглядов.
А что же было? Скандал с монахинями, фото в трусах и постоянные жалобы на коллег. Инфантильность, ребячество, мутные дела, достойные паркетного иерарха.
Что же до автокефальности вл. Александра, то оживает она только тогда, когда власти предержащие начинают дергать за ниточки.
И именно поэтому все автокефальные потуги обречены на провал. Просто посмотрите, кто именно представляет это «автокефальное течение» и как именно представляет – инфантильный лидер, окруженный такими же инфантильными мечтателями, которые мечтают, чтобы за них все сделала светская власть.
Читайте також
Дві трагедії. Але які різні стандарти
Олександр Мацієвський перед розстрілом сказав: «Слава Україні!». Його вбивство побачив увесь світ. Про нього говорили політики, державні чиновники, українські та світові ЗМІ. Посмертно йому присвоїли звання Героя України. І правильно. Тому що вбивство беззбройної людини — це трагедія і злочин.
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.