Май прошел, а Томоса все нет
Священный Синод Константинопольской Православной Церкви
МАЙ ПРОШЕЛ, А ТОМОСА ВСЕ НЕТ.
Позволю себе немного пофантазировать.
Предполагаю два варианта развития событий: либо люди из команды П. не зря «їздили до Фанару, як на роботу» (П.П.) и Томос все-таки дадут (не думаю, что Патриарх Варфоломей хотел бы так серьезно подставляться, но следует учитывать разные векторы серьезного давления на него); либо Томос не дадут, и тогда в наших СМИ поднимется дикий ор, «що томАса не дали виключно через втручання московського патріархату». Это приведет к тому, что т.н. Церковь начнут «єднати» самостоятельно, параллельно и всячески прессуя нас. Однозначно, на законодательном уровне отберут у нас бренд УПЦ, передав его новой структуре (они же не хотят называться ЕППУЦ)), нам же присвоят название РПЦ в Украине, что, в свою очередь, юридически упростит вопрос отжатия храмов и имущества, а многих подтолкнет к переходу в ЕПУЦ, упростив их участь до полного бездействия.
Думаю, где-то так... imho )
Понятно, что это плод моей бурной фантазии, но, как говорит один мой замечательный знакомый: «Моя паранойя мне не раз жизнь спасала». )))
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади