Ситуация с борцами против гомофобии

Представители секс-меньшинств пытаются доказать, что они пропагандируют любовь

Я попробую рассказать, как ситуация с борцами против гомофобии выглядит в глазах человека постороннего. Вот у меня есть знакомый, назовем его Вася Пупкин. Вася Пупкин – стопроцентный натурал. Натуральнее не бывает. Он ходит в строго натуральные бары и снимает там исключительно удобопреклонных девушек. Девушки взрослые, у них там все по согласию, я не лезу к Васе, Вася не лезет ко мне, я тихо признаю несовершенство мира и человеческой природы, и соглашаюсь, что перевоспитание Васи и его подруг – не моя задача. Но тут Вася делает из своей частной жизни публичную политическую позицию – и требует от меня, чтобы я одобрил Васин образ жизни. Когда я (предвидя худое, как можно мягче) пытаюсь объяснить Васе, что в рамках моих религиозно-нравственных убеждений водить девушек нехорошо, а хорошо пребывать в честном браке с одной, раз и навсегда избранной супругой, Вася приходит в негодование и говорит, что я фашист-блудофоб, хочу всех загнать под домострой, а также шариат, и руки мои по локоть в крови удобопреклонных девушек, убитых при разных обстоятельствах различными злодеями. Потому что злодеи, несомненно, вдохновлялись моим блудофобским фашизмом. Тут я готов уже пожать плечами и прекратить этот бессмысленный разговор, но оказывается, что Вася приобрел уже достаточное влияние, чтобы погнать такого кровавого фашиста как я, с работы, а если я, скажем, имею цветочный бизнес, Вася может потребовать от меня доставлять цветы в лав-отель, где девушки оказывают благосклонность, а если я откажусь – мол, религия не позволяет, как-нибудь без меня, – разорить меня по суду.

Начиная с детского сада, детишкам объясняют, что быть удобопреклонной девушкой – вполне почтенный образ жизни, и позор и суровая кара закона тем, кто это оспаривает.

Является даже некий либеральный Епископ, и, печально улыбаясь, мягко меня укоряет – Сергей, нельзя же быть таким ненавистным злыднем, Писание надо не формально понимать, а по сути, а по сути там про любовь. Мы вот у себя очень даже благословляем Васю, и вот-вот его поставим в Епископы.

И вот в этой ситуации я могу заметить, что личная жизнь Васи – это, ну, проявление общей падшести мира, требовать от окружающих добронравия и благочестия нереалистично, я Васе не отец родной, и в отцы духовные он меня тоже не звал. Но вот политическая активность Васи для меня является несомненной проблемой. Не потому, что я ненавижу Васю и его подруг, – а потому, что я не хотел бы, чтобы меня, скажем, гнали с работы за мою веру. И внушение маленьким девочкам, что быть удобпреклонной – хорошо и правильно, мне не кажется сообразным их подлинному благу.

Читайте також

Правда, про яку не хочуть говорити!

Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.

На чиєму боці Бог — Росії чи України?

​Духовні роздуми на основі Біблії ​Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.

Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого

Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.

Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова

Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?

Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність

7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.

Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність

В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади