Иконография для ЕППУЦ
«Икона» с Виктором Ющенко в роли Бога-Сына и другими политиками
Когда Ющенко готовился к созданию «Єдиної помісної української національної Церкви», успели подхалимы создать и соответствующую «иконографию».
Вот образец подобной продукции, автор сей «иконы» – львовский художник Орест Хоркавий.
На ней вверху – Ющенко в образе Бога-Сына, внизу – он на президентском троне, в одной руке – гетманская булава, в другой – чаша с диоксином российского производства, которым его отравили во время президентской кампании. У ног справа – Юлия Тимошенко, слева – жена с детьми, за ней – анафема Филарет. В левом углу – фронтмен «Океана Эльзы» Вакарчук и Марийка Бурмака, Александр Мороз. Справа – Луценко, за которым маячит кардинал Любомир Гузар. Зварич, Драч, Кличко и многие другие.
Мне интересно, а для ЕППУЦ нечто подобное успели сварганить с Порошенко в таком же виде?
Читайте також
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.