Автокефалия автокефалии рознь

Киевский митрополит Петр Могила причислен к лику местночтимых святых

Недавно Патріарх Константинопольський Варфоломій перебував з візитом на о. Евбея (Греція). В монастирі преп. Давида його приймали ієрархи Елладської Церкви. Митр. Сірський Дорофей «подякував Вселенському Патріарху за канонізацію старця Якова (Цалікіса)».

Митрополит Халкідський Хризостом в своєму слові «подякував Святому і Священному Синоду Вселенского Патріархату за канонізацію старця Якова, нового аскета (подвижника), після пропозиції архієпископа Афінського і всієї Еллади Ієроніма», – пишуть грецькі ЗМІ.

Елладська Церква автокефальна, але не у всьому. Її святих проголошує на її прохання Константинополь, а не вона сама. Є й інші елементи залежності.

Українська Православна Церква не автокефальна, але своїх святих проголошує сама.

Читайте також

Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність

В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади

Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій

Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.

Алогічність любові

Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.

Справедливість не за ярликами

В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.

У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ

Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.

Коли святиню перетворили на попіл

Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.