Нынешнее зло, не меняя названия, перестало восприниматься как таковое
Скульптурная композиция «Дети – жертвы пороков взрослых» в Москве
Говорят, главная беда нашего времени в обесценивании добра. Неправда. Обесценивание добра – это лишь следствие, а главная беда в том, что нынешнее зло, не меняя названия и не переставая быть злом по сути, перестало восприниматься как таковое.
Помните, как еще при Союзе был почти полностью изжит подлинный смысл слова «гордость»? Я хорошо помню, как нас, пионеров, призывали быть гордыми и как отсутствие гордости вменялось в недостаток.
Теперь вот хитрость совершенно перестала восприниматься как порок. Многим льстит, когда их называют амбициозными, хотя это понятие на самом деле имеет ярко выраженный негативный оттенок. Хорошими качествами стали считаться такие признаки душевного убожества, как беспокойность (ну-ка, кто постарше, вспомните, как еще лет тридцать назад, говоря о ком-то «он беспокойный», имели в виду взбалмошность, неуравновешенность и ненадежность) или гонор (если русское «гонористый» все же не лишено пренебрежительного оттенка, то из украинского «гоноровый» сразу и не поймешь, что речь не о черте характера, а о пороке).
Видать, следующими на очереди будут, по всей видимости, подлость, алчность и лицемерие...
Как такая перспектива? Мне тоже не по нраву. Поэтому давайте не терять способности называть вещи своими именами.
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.