В покаянні спасіння, братики, в покаянні!
Церква засуджує святкування Купала, яке призводить до ідолопоклонства
Друзі, я один, хто не розуміє, що відбувається??? На годиннику 23:35, смт Мізоч, з парку лунає музика, закінчується святкування, п’яні воплі лунають з бару, який неподалік, та і не тільки з бару, гуде вся центральна вулиця. В селищі святкують Купалу.
Як би то і все добре, свято та й годі, народні гуляння, нічого поганого, рятуємо народні звичаї.
Гуляння, гуляння, ну і що, що в православних піст (про Православ’я згадуєм тільки в гризні за Томос, а ще щоб пообзивати попів УПЦ москалями, вони ж не патріоти), що Церква засуджує святкування Купала, яке призводить до ідолопоклонства, до гріха, і як наслідок – втрата надії на спасіння.
Оголошено жалобу губернатором, ну і що, пройшло декілька днів, вже загиблих на полігоні, напевно, похоронили. В країні війна, ну і що, вона далеко, це ж тільки гуляння на Купалу, народний звичай. Але хто її відчув (війну), окрім батьків та рідних двох односельців, які загинули, та тих, хто воював і, повернувшись, вже стали забуті.
Шкода, що ми прийняли язичницькі звичаї і цим зрадили матір Церкву. Шкода, що ми звикли до війни і цим зрадили батьківщину. Шкода, що ми звикли, що щодня хтось гине на війні, і цим зрадили Героїв. Шкода, друзі, але ми вже зрадили самих себе.
Не спасе нас ні вишиванка, ні вигідний патріотизм, ні заборона огляду ЧМ по футболу, ні заборона шансону і ще багато пустих ні... не спасе Україну. Не там зрада.
В ПОКАЯННІ спасіння, братики, в ПОКАЯННІ!!!
П.С. Звичайно, не будую свою позицію проти народних гулянь, вміння веселитися, вміння підтримувати народні звичаї, організаторських здібностей, та для усього свій час, час розкидати каміння та час його збирати...
Читайте також
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.
Від молитви до менеджменту: в Лаврі – нові «освітні програми»
Поки в Лаврі шукають «сакральне серце України», давня святиня перетворюється на майданчик експериментів: тепер тут пропонують «унікальні» курси з маркетингу.
Бути собою, коли всі збожеволіли: сила совісті і віри
Ми живемо у світі, де зло називають добром, а брехню — правдою. Ті, хто втратили совість, намагаються навчати нас моралі. Але навіть коли світ навколо зводить правду до божевілля, важливо не зраджувати Бога, свою совість і людяність. Бо істина — не там, де більшість, а там, де правда і Бог.
Різдво без канікул
Шкільні канікули у Рівному завершаться саме на свято Різдва за Юліанським календарем. Для багатьох родин це означає повернення до навчання замість спільного святкування важливого духовного свята.