Бог – не джин з пляшки
Фрагмент картини Олега Шупляка «Під покровом»
Бог – не джин з пляшки. Не вийде викликати Його «по замовленню». Механічно. Коли тобі заманулося.
Він ласкаво посміхається з наших намагань втиснути Його – Неосяжну і Безмежну Всюдисущість – в ті кілька хвилин, які ми приділяємо для молитов. Нерідко формальних.
Його Присутність завжди є і буде Незбагненною і Недослідимою Таїною. Несподіваною. Адже ніколи не знатимеш наперед, де і як тебе торкнеться Його Рука. Якої миті вирішить зробитися для тебе більш Явним. Більш Відчутним.
Очікування часто заважають. Забагато думаєш. Уявляєш, як це буде. На що це буде схоже. І ризикуєш пропустити реальний досвід. Виявитися не налаштованим на нього.
Можеш відвідати найстародавніший храм. Слухати на службі найпрофесійніший хор. Навіть отримати естетичну насолоду. Але Щось відчуєш, тільки якщо на те буде Його Воля.
А буває, читаєш ранкових молитов. В кінці спонтанно припадаєш цілунком до промовленого слова. Прихиляєш голову до сторінок молитовника. І відчуваєш Дотик Люблячої Долоні.
Перед очима постає один зимовий день. Коридор храму. Де службові приміщення. Запах ладану. Чекаєш, доки відчинять.
З тобою дівчинка. Чудова. З непростою історією. Зросла без материнської любові та турботи. Його Волею позбавлена лукавства. Невоцерковлена.
Помічає ікону Пресвятої Богородиці із Немовлям на руках. Підходить, не відриваючи погляду ані на мить.
І припадає до неї. Горнеться. Тулиться до Небесної Матері. Чекаючи захисту та ласки. Відчуваючи, що Та не відштовхне.
Стоїш – не сила поворухнутися. Через якийсь час помічаєш, що на твоїх очах сльози. Намагаєшся впоратися з почуттями. Та марно. Побачена тобою щирість щось назавжди змінює в тобі...
Благословенного всім нам дня!
Цілую, обіймаю )
© Катерина Когут
Ілюстрація – картина Олега Шупляка «Під покровом»
Читайте також
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.
Від молитви до менеджменту: в Лаврі – нові «освітні програми»
Поки в Лаврі шукають «сакральне серце України», давня святиня перетворюється на майданчик експериментів: тепер тут пропонують «унікальні» курси з маркетингу.
Бути собою, коли всі збожеволіли: сила совісті і віри
Ми живемо у світі, де зло називають добром, а брехню — правдою. Ті, хто втратили совість, намагаються навчати нас моралі. Але навіть коли світ навколо зводить правду до божевілля, важливо не зраджувати Бога, свою совість і людяність. Бо істина — не там, де більшість, а там, де правда і Бог.
Різдво без канікул
Шкільні канікули у Рівному завершаться саме на свято Різдва за Юліанським календарем. Для багатьох родин це означає повернення до навчання замість спільного святкування важливого духовного свята.