В Церкви є гарне майбутнє
Учащиеся Киевских духовных школ на территории Киево-Печерской лавры
Семінаристи – ідеалісти
Сьогодні прийшли до мене два семінаристи з ідеєю просвітницько-місіонерського характеру. Розказують захоплено, натхненно, очі горять. Я їх слухаю і думаю: «Адже і я таким в їхньому віці був. Як це чудово, які вони молодці! Однак вже їх слухаю й пропускаю їхні ідеї крізь сито свого життєвого досвіду. Але я симпатизую їм, мені цікава їхня ідея. Значить, я ще не старий :)».
Як приємно бачити таких молодих людей, в яких Господь запалив серця і вони горять! Важливо лише підтримати в них цей вогонь, дровець підкидАти туди, щоб горів і не згасав. Значить, в Церкви є гарне майбутнє, раз є такі молоді люди, семінаристи, ідеалісти, які горять і хочуть щиро трудитися в винограднику Христовому!
Читайте також
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.