Захоплення храмів. Як це було: Білогородка

Громада УПЦ села Білогородка побудувала новий храм замість захопленого розкольниками

СПЖ продовжує цикл ретроспективних матеріалів про те, як в країні захоплювали храми УПЦ. У попередньому матеріалі ми розповіли про захоплення храму в селі Судобичі. На цей раз розповідь про село Білогородка Дубенського району Рівненської області.

Настоятель Свято-Лукинської парафії УПЦ протоієрей Віталій Чайка вважає, що протистояння у селі розпочалося після того, як він відмовив у причасті дитині, котра була хрещена в Київському патріархаті. Частина людей у селі перестали відвідувати богослужіння, а згодом прийшли повідомити, що церкву потрібно переводити під іншу юрисдикцію.

Храм святого апостола і євангеліста Луки в Білогородці, захоплений розкольниками

За місяць до інциденту протоієрей Віталій Чайка подав до сільради усі необхідні документи, аби приватизувати церкву на релігійну громаду села. Голова села скористалася хвилею невдоволення у Білогородці та відмовила священику у питанні приватизації релігійної споруди, згодом стала підбурювати селян розмовами про те, що він хоче привласнити собі храм, і дозволила провести референдум за зміну юрисдикції, що суперечить чинному законодавству України.

«29 вересня 2014 року, після несанкціонованого референдуму, до церкви приїхали прибічники УПЦ КП з районного центру: Дворжик Роман Андрійович, заступник начальника Дубенської військової частини, представники радикального об'єднання "Правий сектор", а також солдати із місцевої військової частини, що мали при собі дубинки та біти, – розповідає протоієрей Віталій Чайка. – Спочатку почали погрожувати мені і моїй родині, сказали, що відвезуть у зону АТО, спалять автомобіль, а дружину і дітей вивезуть у невідомому напрямку, якщо я за два дні не виселюсь із церковної хати, у якій має жити новий настоятель УПЦ КП. А далі розпочали захват храму, розпихуючи та б'ючи моїх прихожан».

Як розповідають очевидці подій, загалом у рейдерському нападі на церкву брали участь близько 500 не місцевих жителів, в основному чоловіків. Міліція на телефонне прохання настоятеля надіслати допомогу не відреагувала.

30 вересня 2014 року у церкву Білогородки на правах власників увійшли розкольники. Отець Віталій Чайка цього ж дня, після чергових погроз з боку прибічників УПЦ КП, змушений був перебратися жити у сусіднє село до батьків дружини.

«Під церкву одна парафіянка запропонувала кімнату у своєму будинку, – розповідає отець Віталій. – От туди ми і перебралися служити. Відразу несміливо ходили люди, вагались, щоправда, церковний хор з регентом весь залишився, а решта прихожан потроху надходили».

Майже рік віряни УПЦ намагались відновити справедливість та подавали заяви в органи прокуратури, СБУ, обласні та районні адміністрації, однак отримували листи з відповідями про те, що у вчинених діях не вбачають ознак злочину та не мають права втручатися в діяльність релігійних організацій, оскільки це повинна вирішувати громада.

У 2016 році, попри супротив місцевих чиновників та блокування виготовлення необхідної документації на будівництво церкви, віряни Білогородки все-таки молитовно відсвяткували входини у новий храм.

За два роки міжконфесійної суперечки кількість вірних канонічній Церкві істотно збільшилась. За свідченням селян, у лоно УПЦ повертаються ті, хто два роки тому відбирав храм разом з прихильниками Київського патріархату.

«Мене у цьому житті вже важко чимось здивувати, – каже протоієрей Віталій Чайка, – але перехід молодого хлопчини шкільного віку із Київського патріархату у лоно канонічної Церкви був повною несподіванкою. Сьогодні цей юнак – мій помічник у вівтарі, ходить щонеділі, незважаючи на те, що батьки є прихожанами розкольників».

 

Читайте також

Палаюча Лавра: чому християнин не може бути частиною війни ненависті

Палаючий дах Успенського собору – це образ нашого часу.

Удар по Лаврі: трагедія, яку всі використовують у своїх інтересах

Після удару по Успенському собору одні заговорили про варварство, інші – про «справедливу» розплату, треті – про перехід УПЦ до ПЦУ. Але про головне – майже ні слова. То що ж головне?

Від прайду до вівтаря: як ЛГБТ-порядок денний входить у церковну свідомість

У Європі нині сезон гей-парадів. Деякі церковні структури також поспішають висловити свою солідарність. Як при цьому змінюється церковна свідомість?

Хроніка розправи з духовенством УПЦ

Документальне зведення відомих випадків затримання, примусової мобілізації та відправлення священнослужителів УПЦ до військових частин. І чому це саме розправа.

Фінансування конфесій з податків українців: які перспективи?

Народний депутат пропонує ввести в Україні церковний податок. Як це працює в Європі і чим загрожує в нашій країні? Давайте розберемося.

Соцопитування про релігійну ситуацію в Україні: що говорять цифри?

Опитування групи «Рейтинг» показало гарну релігійну картинку. Однак самі цифри говорять, що насправді все плачевно: і з релігією, і з єдністю суспільства.