Захоплення храмів. Як це було: Ходоси

20 вересня 2014 р. «Правий сектор» і філаретівці зламали двері, зв'язали сторожа і захопили храм УПЦ

Міжконфесійний конфлікт у селі Ходоси Рівненського району Рівненської області розпочав низку рейдерських захоплень в місцевій єпархії УПЦ. Головним ініціатором побоїща на церковному цвинтарі і в самому храмі на цей раз став чиновник високого рангу, голова Рівненської райдержадміністрації Олексій Бучинський, очільник місцевого осередку націоналістичної партії ВО «Свобода». Власне, пан Бучинський керував та брав безпосередню участь у зрізанні замків на церкві села Ходоси та побитті віруючих УПЦ.

20 вересня 2014 року о 16:00, напередодні Різдва Богородиці, у церкві села Ходоси розпочалось святкове вечірнє богослужіння, на яке приїхало духовенство Рівненської єпархії УПЦ. О 16:15 біля храму почали збиратися також прибічники УПЦ КП, серед яких було чимало немісцевих. Розкольники провели збори та ухвалили рішення про передачу храму нещодавно зареєстрованій громаді УПЦ КП. Збори тривали менше 20 хвилин, на них не були присутні віруючі УПЦ, адже в той момент вони молилися в храмі.

«По закінченню зборів прихильники УПЦ КП разом з радикалами з партій "Свобода" та "Правий сектор" розпочали захоплення храму, – пригадує протоієрей Валерій Капітанюк, благочинний Рівненського благочиння. – Під час богослужіння зайшли у церкву, вигнали віруючих і частину духовенства УПЦ, хоча кілька священиків встигли зачинити храм зсередини і продовжити службу Божу».

«Далі радикали не зупинились, принесли генератор, болгарку, металеві дубинки і арматуру, привезені заздалегідь, – згадує ієрей Андрій Тижук, настоятель церкви у селі Ходоси. – Озброєні прибічники Київського патріархату розпочали різати двері. Моїх прихожан, котрі на вулиці намагалися перешкодити їм вдертися у храм, били металевими дубинками, ногами. У бійці за церкву постраждали не лише миряни, а навіть благочинний Рівненського благочиння УПЦ Валерій Капітанюк – на ньому розірвали підрясник, зірвали священицький хрест».

Коли розкольникам вдалося зайти у церкву, вони відразу відслужили подячний молебень про «добровільний» перехід ще однієї парафії в лоно «патріотичної» УПЦ КП.

Варто зауважити, що всі прохання вірян УПЦ про допомогу, спрямовані на адресу міліції, залишилися непочутими. І присутні поруч із храмом під час захоплення представники міліції та СБУ обмежилися тільки спогляданням вищевказаних подій.

Після рейдерського захоплення церкви розкольниками віряни УПЦ почали зводити храм, а рік тому відслужили перше богослужіння у новій, але ще незакінченій церкві.

«Слава Богу, вірних Українській Православній Церкві Господь не полишив, – говорить отець Андрій, – ми маємо нову невелику церкву. Звичайно, люди у селі розділились на два табори і спочатку навіть дуже ворогували поміж собою, але час лікує будь-які рани, все владналось. Мої прихожани переважно ті, хто щонеділі ходив до церкви, хто вміє молитись, вміє прощати, любити і береже православну традицію».

Читайте також

Як православні американці змусили Конгрес говорити про гоніння на УПЦ

Акція у Вашингтоні – серйозний крок вперед у захисті УПЦ. Вперше тема релігійних переслідувань в Україні прозвучала так голосно на рівні американського Конгресу.

Про єресь нелюбові до «чужих» ворогів

Вибір кожного християнина є простим і страшним водночас: або слідувати словам Спасителя, або слухати тих, хто ці слова «адаптує».

Інтерв'ю для СПЖ колишнього клірика ПЦУ, основні моменти

Слова колишнього клірика ПЦУ цінні тим, що це погляд зсередини, без тіні упередженості. Чим живе зараз ПЦУ і яким бачиться її майбутнє її ж клірикам?

Напередодні суду або УПЦ без Київської Митрополії

Напередодні суду, який може винести рішення про заборону Київської Митрополії УПЦ, має сенс поміркувати про те, як на це може відповісти Церква.

Що означає відсутність Filioque на святкуваннях ювілею Нікейського Собору

Незгадування Filioque в Нікеї та на Фанарі не є чимось новим і, звісно, не означає якогось особливого розвитку у відносинах між Православ'ям і папізмом.

Усі будуть гнані: що мав на увазі апостол Павло?

Сьогодні, коли в Україні гонять Церкву – відбирають храми, єпископів кидають до в'язниці, а вірян вважають людьми другого сорту, – має сенс задуматися: чи може бути інакше?