УГКЦ не может разорвать связь с Ватиканом
Глава УПЦ КП Филарет и ныне покойный глава УГКЦ Любомир Гузар
Сегодня УГКЦ активно отнекивается от причастности к пропихиванию автокефалии Православия в Украине.
К сожалению, многие сегодня забыли слова покойного ныне главы УГКЦ Любомира Гузара, который в 2011 году сделал заявление, которое для многих оказалось сенсацией: он считает необходимым объединение всех украинских Церквей в единую Киевскую Церковь. «Мы до этого не будем полностью собой, пока не соединены с нашими православными братьями, восстановив единую Киевскую Церковь», – заявил Гузар.
Ответ на ключевой вопрос – может ли в случае объединения с украинскими Православными Церквями УГКЦ разорвать связь с Ватиканом, – Любомир Гузар не дал. Однако мы получили его у главы секретариата верховного архиепископа УГКЦ Олексы Петрива: «Связь со святым престолом разорвана быть не может. Эта связь является сутью нашей веры».
Читайте також
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.